ВІЗУАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ: ІЛЮСТРАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена мистецтвознавчому огляду обраних ілюстрованих видань української народної та авторської казки, що були видані коштом української діаспори протягом ХХ ст. до 1991 року, з акцентом на питаннях національної ідентичності, культурної тяглості та візуальних кодів. Порушено проблему відповідальності митця перед культурною спадщиною та правильного трактування читачами ілюстрованого тексту, зокрема потреби осмисленого звернення до етнографічних джерел під час створенння образів на прикладах книг з електронних бібліотек США та Канади. Також розглянуто результат свідомої відмови від використання візуальних маркерів або їх трансформації в процесі ілюстрування фольклорних текстів. Цінність аналізу полягає не лише у вивченні такого явища в межах України, але й у висвітленні підходів до створення візуального контенту митцями українського походження, які, опинившись за межами Батьківщини, зберігали й розвивали культурні традиції. Метою статті став аналіз творів митців задля розуміння, як саме ілюстрація казки може стати засобом культурної комунікації, знайомства з культурою країни та виконувати виховну функцію. Детально розглядаються композиційні рішення художників-ілюстраторів, техніки та авторські підходи. Методологія. У роботі застосовано методи візуального аналізу, контент-аналізу та структурно-семіотичний підхід, які були застосовані в межах міждисциплінарної методології дослідження, що поєднує мистецтвознавчий, етнокультурний, педагогічний та візуально-комунікативний підходи. Результати. Ілюстрація в діаспорних виданнях виступала як активний засіб культурної комунікації: через деталі вбрання, побуту й архітектури митці забезпечували візуальну тяглість традиції й упізнаваність нації. Виявлено типологічні підходи до роботи з атрибутами – від ретельного відтворення етнографічних елементів до авторських інтерпретацій. Аналіз композиційних і технічних рішень показав, що саме поєднання форми, орнаменту та сценографії визначає емоційно-пізнавальний вплив ілюстрації на дитину. Наукова новизна. Вперше вивчено специфіку використання культурних атрибутів (народного костюма, архітектурних і побутових мотивів, орнаментики) саме в ілюстрованих виданнях української діаспори ХХ ст., показано механізми їх відтворення, трансформації або свідомої відмови від них та вплив цих рішень на формування візуальної ідентичності у дитячого читача. Практична значущість. Дослідження підтримує переосмислення візуальної спадщини діаспори в контексті сучасної художньої практики в Україні, покликане слугувати прикладом для сучасних митців, які прагнуть поглибити власну творчу практику шляхом залучення теоретичних знань, та дають орієнтири для сучасних ілюстраторів і видавців щодо відповідального використання культурних атрибутів та можливих стратегій їх реконструкції або осмисленої трансформації.