СВОЛОК ЯК ЕЛЕМЕНТ ДИЗАЙНУ: ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ В ІНТЕР’ЄРАХ СУЧАСНИХ ГРОМАДСЬКИХ ПРОСТОРІВ

Анотація

Стаття присвячена аналізу різьблених сволоків як конструктивних, художніх та символічних елементів української народної архітектури XVII–XVIII століть і розгляду перспектив використання їх в сучасних громадських інтер’єрах. Мета. Систематизувати конструктивні, художні і семантичні характеристики різьблених сволоків XVII–XVIII ст. та визначення способів їх використання в дизайні сучасних громадських інтер’єрів. Методологія. Використано порівняльно-історичний, типологічний, описовий, структурно-семіотичний та інтерпретаційний методи. Результати. Розглянуто історичні, типологічні, семантичні й естетичні характеристики. З’ясовано, що сволок в народній архітектурі виконував не лише несучу функцію, а й був важливим елементом просторової організації інтер’єру та носієм символічних сенсів. Охарактеризовано зв’язок між формою сволока, характером різьблення, написами та світоглядними уявленнями тогочасного суспільства. Показано, що декоративне оформлення сволоків включало солярні, християнські та геральдичні мотиви. Досліджено значення їх як музейних експонатів. Обґрунтовано можливість використання в сучасному дизайні через стилізацію форми, орнаменту та символіки. Встановлено, що в інтер’єрах громадських просторів сволок може виконувати роль композиційного акцента, поєднуючи традиції із сучасною естетикою. Наукова новизна полягає у вперше запропонованому міждисциплінарному аналізі феномену сволока на перетині архітектури, культурології, музейної справи та сучасного дизайну громадських просторів. Практична значущість. Результати можуть застосовуватися в створенні експозицій, реконструкцій і громадських інтер’єрів з використанням національних елементів. А також подальших досліджень народної архітектури і інтеграції традиційної спадщини в сучасне предметно-просторове середовище.