ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНОГО ДИЗАЙНУ СЕРЕДОВИЩА САНАТОРІЮ «КУЯЛЬНИК» В МІСТІ ОДЕСА

Анотація

У статті розкрито сутність та зміст принципів архітектурного дизайну середовища санаторію «Куяльник» у м. Одеса. Мета дослідження полягає у визначенні та обґрунтуванні принципів архітектурно-дизайнерської організації середовища санаторію «Куяльник» (м. Одеса). Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує архітектурний, екологічний та історико-культурний аналізи. Методологія охоплює систематизацію джерел, аналіз архівної документації та натурні обстеження сучасного стану санаторію. Здійснено пофакторний аналіз для виявлення ключових чинників, що впливають на розвиток середовища санаторію. Крім того, у дослідженні використано аналіз проєктних пропозицій, розроблених у межах магістерських кваліфікаційних робіт, що дозволило визначити практичні підходи до трансформації середовища. Поєднання зазначених методів забезпечило формування робочої гіпотези та обґрунтування принципів архітектурного дизайну середовища санаторію «Куяльник». Результати. На основі аналізу наукових і публіцистичних джерел, матеріалів магістерських кваліфікаційних робіт, архівних фотоматеріалів, архітектурних креслень і документальних джерел визначено ключові чинники, що впливають на розвиток середовища санаторію «Куяльник». Встановлено пріоритетні напрями його трансформації. У результаті дослідження сформульовано систему базових принципів архітектурного дизайну середовища, спрямованих на поєднання різностильової історичної спадщини санаторію «Куяльник» із сучасними підходами до його розвитку. До них належать принципи екологічної відновлюваності, реабілітаційно-оздоровчої спрямованості, часо-просторової безперервності, територіально-функціональної кластеризації, емоційно-естетичного насичення, стильової визначеності та технологічної ефективності. Наукова новизна. У дослідженні сформульовано гіпотезу щодо умов гармонійного розвитку середовища санаторію «Куяльник». Запропоновано систематизований комплекс принципів архітектурного дизайну середовища, що відображає взаємодію історико-культурного контексту, природних умов і сучасних проєктних підходів. Обґрунтовано комплексний підхід до архітектурно- дизайнерського освоєння території санаторію. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути застосовані в архітектурній проєктній практиці, пов’язаній із реновацією та розвитком курортно-рекреаційних територій, а також в освітньому процесі. Запропоновані принципи можуть слугувати методологічною основою для збереження, відновлення та сталого розвитку історично цінних і екологічно чутливих середовищ.