СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Анотація

Метою статті є комплексний правовий аналіз спрощеного позовного провадження у цивільному процесі України як інструменту судового захисту немайнових прав фізичної особи у цивільних правовідносинах, з’ясування критеріїв допустимості та меж його застосування у відповідній категорії спорів, виявлення проблем правозастосування (зокрема ризиків формального віднесення немайнових спорів до «малозначних») і розробка практичних рекомендацій щодо забезпечення балансу між процесуальною економією та гарантіями справедливого судового розгляду. Методи дослідження: у процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, застосовано методи аналізу й синтезу для опрацювання положень ЦПК України та доктринальних джерел; формально-юридичний метод ‒ для тлумачення процесуальних норм щодо підстав і порядку розгляду справ у спрощеному провадженні; порівняльно-правовий метод ‒ для співвіднесення національних підходів із загальними стандартами справедливого суду та практикою застосування критеріїв пропорційності; системний підхід ‒ для розгляду спрощеного провадження як елемента механізму судового захисту прав у цивільних правовідносинах; метод узагальнення ‒ для формулювання рекомендацій з урахуванням типових практичних ситуацій. Результати: проаналізовано правову природу спрощеного позовного провадження та його функціональне призначення у забезпеченні оперативного й ефективного захисту особистих немайнових прав. З урахуванням особливостей немайнових спорів акцентовано увагу на впливі інструментів процесуальної економії (письмовий розгляд, скорочені строки, процесуальні обмеження) на реальність захисту таких прав, як честь і гідність, ділова репутація, приватність, захист персональних даних, право на зображення, сімейні немайнові права. Визначено критерії вибору процедури (пропорційність, складність спору, значення справи для сторін, потреба в усному слуханні, характер доказів) і окреслено ризики зниження стандартів змагальності та мотивованості рішення у разі формального застосування спрощеного порядку. Запропоновано практичні шляхи вдосконалення: належне мотивування ухвали про обрання спрощеної процедури; забезпечення сторонам права ініціювати перехід до загального провадження; активніше використання дистанційних форматів участі як альтернативи відкладенням; виокремлення ознак підвищеної складності немайнових спорів для уніфікації підходів. Обговорення: критерії та підстави застосування спрощеного позовного провадження; гарантії змагальності, права на доказування та отримання мотивованого рішення у немайнових спорах; визначення «малозначності» у справах без майнового виміру; співвідношення оперативності розгляду й якості судового захисту; практичні підходи до уніфікації судової практики у спорах про немайнові права фізичної особи у цивільних правовідносинах.