ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ ПІД ЧАС ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ: КВАЛІФІКАЦІЯ ШКОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Анотація

Метою статті є розкриття міжнародно-правових механізмів захисту довкілля під час збройних конфліктів та проблем притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності за заподіяння екологічної шкоди. Актуальність теми зумовлена масштабними та довготривалими екологічними наслідками сучасних воєн, зокрема збройної агресії російської федерації проти України, що супроводжується знищенням екосистем, забрудненням природних ресурсів і створенням ризиків для екологічної безпеки на регіональному й глобальному рівнях. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, застосування яких забезпечило комплексний аналіз міжнародно-правових механізмів захисту довкілля під час збройних конфліктів: діалектичний метод, формально-юридичний (догматичний) метод застосовано для аналізу змісту міжнародно-правових норм, зокрема положень Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, Римського статуту Міжнародного кримінального суду та Конвенції ENMOD, а також для встановлення юридичних ознак складу воєнного злочину, пов’язаного із заподіянням шкоди довкіллю. Результати: у статті проаналізовано еволюцію міжнародного гуманітарного права в частині визнання довкілля самостійною цінністю, що підлягає правовій охороні, а також досліджено зміст і практичну застосовність критеріїв «масштабності», «тривалості» та «серйозності» шкоди, закріплених у Додатковому протоколі I до Женевських конвенцій і Конвенції ENMOD. Обговорення: встановлено сучасні міжнародні ініціативи щодо криміналізації екоциду як потенційного самостійного міжнародного злочину та оцінено їх значення для розширення меж міжнародної відповідальності за масштабне знищення довкілля поза контекстом збройного конфлікту. Обґрунтовано можливість підвищення ефективності існуючих механізмів шляхом більш інклюзивного й системного тлумачення чинних норм міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права, з урахуванням сучасних наукових знань про екологічні процеси та кумулятивний характер шкоди.