ЗУПИНЕННЯ ПРАВ І ПРИВІЛЕЇВ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ В ООН: ЮГОСЛАВСЬКИЙ ПРЕЦЕДЕНТ

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз міжнародно-правових та внутрішньодержавних аспектів правонаступництва держав на прикладі розпаду Югославії, а також визначення правових проблем і закономірностей трансформації міжнародної правосуб’єктності новоутворених держав у контексті сучасного міжнародного публічного права. Методи дослідження: у дослідженні застосовано діалектичний метод – для з’ясування закономірностей еволюції міжнародно-правового статусу держав у процесі їх розпаду; історико-правовий – для аналізу передумов та етапів розпаду Югославії; порівняльно-правовий – для зіставлення підходів до правонаступництва держав у різних міжнародно-правових режимах; формально-юридичний – для тлумачення положень міжнародних договорів, рішень міжнародних організацій та судових інстанцій; системно-структурний – для дослідження взаємозв’язку між політичними процесами та правовими наслідками правонаступництва; аналітичний метод - для узагальнення доктринальних підходів і практики міжнародних органів; метод прогнозування – для визначення тенденцій розвитку інституту правонаступництва держав. Результати: встановлено, що розпад Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії сформував унікальний прецедент у практиці міжнародного права, який продемонстрував відсутність універсальної моделі правонаступництва держав. Визначено, що процес визнання новоутворених держав супроводжувався значними політико-правовими суперечностями, зокрема щодо правонаступництва міжнародних договорів, членства в міжнародних організаціях та розподілу державного майна і боргів. Обґрунтовано, що застосування принципу uti possidetis juris, а також позиція міжнародних організацій, зокрема ООН та ЄС, відіграли ключову роль у формуванні нової системи держав у регіоні. Встановлено, що правонаступництво у випадку Югославії мало фрагментарний та асиметричний характер, що свідчить про значний вплив політичних факторів на юридичні процеси.