ЕРГОНОМІЧНІ ПРИНЦИПИ В ПРОЄКТУВАННІ ВХІДНИХ ГРУП ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ КОРИСТУВАЧІВ

Анотація

Мета дослідження – визначити ергономічні принципи проєктування вхідних груп для маломобільних користувачів, спрямованих на забезпечення комфортного, безпечного та логічно організованого руху при вході до будівель. У роботі розглядаються оптимальні антропометричні параметри, конструктивні рішення та організаційні принципи формування доступного простору згідно з національними (ДБН В.2.2-40:2018, ДСТУ ISO 21542:2021) та міжнародними стандартами (ISO 21542, EN 17210, ADA Standards). Дослідження має на меті створити узагальнені рекомендації для архітекторів і дизайнерів щодо формування інклюзивних вхідних зон, які забезпечують комфортне пересування людей із різними рівнями мобільності. Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний ергономічний аналіз, який поєднує: – нормативно-порівняльний метод – аналіз вимог українських і зарубіжних стандартів доступності; – антропометричний підхід – узагальнення фізіологічних і моторних характеристик користувачів з обмеженою рухливістю; – системний аналіз – розгляд вхідної групи як цілісної функціональної системи; – польові спостереження та кейсстаді – аналіз прикладів реалізованих об’єктів в Україні та Європі. Дослідження також спирається на принципи універсального дизайну, що передбачає рівний доступ і комфортне користування простором для всіх груп населення. Отримані результати узгоджуються з положеннями ергономіки архітектурного середовища, інженерної психології та дизайну для людей з особливими потребами. Результати. Дослідження підтвердило, що якість організації вхідних груп істотно впливає на комфорт і незалежність маломобільних користувачів. Порівняння українських і міжнародних стандартів показало: хоча базові норми доступності загалом узгоджені, їх практична реалізація часто не відповідає реальним антропометричним потребам. Більшість рішень орієнтована на мінімальні допустимі параметри, а не на зручність користувача. Ергономічний комфорт визначається насамперед логікою руху – послідовністю дій від підходу до входу в приміщення. Коли ця послідовність порушується, з’являються фізичні та психологічні бар’єри. Тому вхідна група має формувати безперервний, інтуїтивно зрозумілий маршрут без перепадів рівнів і зайвих маневрів. Особливе значення мають візуальні та тактильні чинники: контраст матеріалів, безпечні неслизькі покриття, правильне освітлення, рельєфні маркування для орієнтації. Поєднання технічних й естетичних рішень створює простір, який є не лише функціональним, а й архітектурно виразним. Головним підсумком дослідження стало формування концепції ергономічної безперервності – принципу, за яким рух користувача через вхідну зону відбувається природно, без бар’єрів і з відчуттям безпеки. Це поєднує фізичну доступність, логічну структуру та психологічний комфорт, утворюючи основу для справді інклюзивного архітектурного середовища. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в систематизації ергономічних принципів проєктування вхідних груп з урахуванням антропометричних характеристик та поведінкових моделей маломобільних користувачів. Уперше запропоновано інтегровану модель проєктування, що поєднує вимоги нормативів, принципи універсального дизайну та дані реальних польових спостережень. Модель дає змогу адаптувати рішення для різних типів будівель – від громадських до житлових – з урахуванням контексту, інтенсивності руху та кліматичних факторів. Практична значущість. Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування розроблених рекомендацій у практиці архітектурного та інтер’єрного проєктування, у процесі реконструкції наявних будівель і створенні нових інклюзивних об’єктів. Запропоновані параметри можуть бути використані при розробленні державних норм, освітніх програм з ергономіки архітектури, а також при проєктуванні публічних просторів, медичних, освітніх і культурних закладів. Реалізація цих підходів сприятиме формуванню безбар’єрного середовища, яке забезпечує незалежність, комфорт і рівні можливості для всіх користувачів.