РЕЦЕПЦІЯ НОНКОНФОРМІЗМУ В СЦЕНІЧНОМУ ДИЗАЙНІ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті – виявити особливості рецепції ідей та творчих прийомів театральних художників-нонконформістів Д. Лідера та Є. Лисика в сценічному дизайні України першої чверті ХХІ ст. Методологія. У дослідженні застосовано метод термінологічного аналізу, системного аналізу та синтезу, типологічний метод, завдяки яким уточнено базові поняття дослідження та виявлено особливості прояву нонконформізму в сценічному дизайні; метод функціонально-типологічного аналізу, використання якого посприяло виявленню специфіки нонконформізму в художніх рішеннях Д. Лідера та Є. Лисика; а також метод мистецтвознавчого, образно-стилістичного й формально-стилістичного аналізу дизайну сценічного простору вистав, розроблених В. Карашевським, С. Маслобойщиковим, А. Злобіним та ін. Результати. На основі проведеного мистецтвознавчого дослідження рецепції нонконформізму в сучасному сценічному дизайні з’ясовано, що запозичення та сприйняття сучасними українськими театральними художниками ідей і творчих прийомів сценографічного нонконформізму 1960–1980-х рр., їх переосмислення та репрезентація в оформленні сценічного простору відбувається відповідно до тенденцій сценічного дизайну першої чверті ХХІ ст., художньо-естетичних принципів та філософсько-світоглядного бачення художника як реципієнта. Дослідження виявило, що творчість сучасних театральних художників – учнів провідних представників сценічного дизайну 1960–1980-х рр. Д. Лідера та Є. Лисика – розвивається в закладеній майстрами єдиній естетиці нонконформізму. При цьому характерними залишаються унікальні риси творчого почерку В. Карашевського, С. Маслобойщикова, А. Злобіна та ін., що проявляються у виборі та засобах репрезентації монотеми, створенні оригінальної атмосфери з використанням характерних засобів виразності; розробці образно-пластичних структур, що сприяють утіленню глибинної сутності драматургічного першоджерела; варіативності взаємодії засобів сценографічної виразності в процесі розробки єдиного візуального образу постановки та ін. Наукова новизна. Уперше з мистецтвознавчих позицій розглянуто проблематику рецепції ідей та творчих прийомів театральних художників нонконформістів Д. Лідера і Є. Лисика в сценічному дизайні України першої чверті ХХІ ст. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані для подальшої розробки питань, пов’язаних із вивченням сценічного дизайну в Україні другої половини ХХ – першої чверті ХХІ ст.