ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНЦЕПТ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ КОУЧ-ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Тематико-змістовий сегмент статті побудований на розкритті перспективності використання на рівні сучасної системи вищої освіти коуч-технологій, як високодієвого інструменту на шляху до підвищення рівня продуктивності навчання дорослої цільової аудиторії в академічних умовах.

Мета дослідження: здійснити теоретико-методологічну проекцію досліджуваної феноменології на канву сучасної системи вищої освіти, з урахуванням особливостей професійної підготовки кадрів.

У ході наукового пошуку та відрефлексування, сфокусовано увагу на аксіологічній, андрагогічній та праксеологічній наповненості досліджуваного феномена, що актуалізує його значущість для розвитку сучасної системи вищої освіти. Узагальнено поетапність впливу коуч-технологій на розвиток самостійності та ініціативності дорослих суб’єктів пізнання, у процесі реалізації ними власного особистісно-ресурсного потенціалу, на рівні визначеної освітньої реальності. Акцентовано увагу на раціональному феноменологічному збагаченні досліджуваного визначеними принципами, інструментами та формами особистісної підтримки суб’єкта у процесі його активного пізнання. Підсумовано, що останнє націлене на практичну реалізацію оригінальних та соціально-значущих ідей з метою конструктивного перетворення існуючої реальності на середовище для самореалізації.

Процедура дослідження актуалізувала необхідність використання визначеного інструментарію методів, зокрема: моделювання, аналізу та узагальнення, класифікації та систематизації.

Зауважено, що з допомогою використання вищеназваних коуч-технологій, актуалізується питання максимальної акумуляції внутрішніх та зовнішніх ресурсів на особистісному рівні, що слугує оптимальним балансоутворювачем для реалізації актуальних завдань розвитку суб'єкта пізнання.

Результатом дослідження стало моделювання поетапності імплементації коуч-технологій у реальні умови навчального процесу вищої школи. Даний процес репрезентовано крізь призму наступних етапів: експлікаційно-мотиваційного (розкриття ключової сутності запланованого та актуалізація мотиваційної сфери суб’єкта пізнання); планувального  (раціоналізація процесу розподілу наявного ресурсного потенціалу); діяльнісного (використання необхідного ресурсного потенціалу для осягнення поставленої цілі); рефлексивного (співвіднесення очікуваного з наявним).

На рівні дослідницьких висновків підсумовано, що шляхом актуалізації  мотиваційної сфери суб’єкта пізнання, пересічний викладач може більш предметно та результативно активізувати його внутрішньо-ресурсний потенціал, і тим самим підвищити результативність всебічно-особистісного розвитку у цілому.