МЕТАПРЕДМЕТНИЙ ВЕКТОР ПЕРСПЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

competencies; development; future specialist; higher school; phenomenon

Анотація

Зміст статті окреслює проблему перспективного розвитку сучасної вищої школи на засадах метапредметності. Окреслено пріоритетність поглядів стейкхолдерів та роботодавців на проблему удосконалення процесу фахової підготовки, що співвідноситься із сучасними запитами наявного ринку праці.

Метою дослідження є теоретичне окреслення питання перспективності залучення метапредметного підходу до удосконалення процесу підготовки фахівців в умовах сучасної вищої школи.

Мета продукована необхідністю проведення комплексно-теоретичного аналізу заявленої проблематики з психолого-педагогічної точки зору, що віддзеркалює рівень взаємозв’язку досліджуваного із особливостями особистісного розвитку усіх учасників освітнього процесу. Деталізовано поліаспектність основоположних принципів, покладених в основу феноменологічної кристалізації, актуалізованої впливом як зовнішніх, так і внутрішніх детермінант. Узагальнено варіативність та поліфункціональність досліджуваного, віддзеркалену на рівні організації та реалізації освітнього процесу, шляхом повноцінної раціоналізації завдань навчального та виховного характеру.

Процедура дослідження передбачала залучення порівняльного, бібліографічного, та проблемного методів з метою виявлення основоположних сутнісних характеристик досліджуваного феномена. На рівні такої методологічної системності підкреслено пряму дотичність титульного феномена до мисленнєво-діяльнісної дидактики, репрезентованої на змістовому рівні сукупністю основоположних ознак (зокрема, пріоритетність діяльнісної складової, дидактичних конструктів, рефлексивності). Акцентовано увагу на тривимірності феноменологічної екстраполяції на прикладні завдання сучасного освітнього процесу (метапредметна діяльність, високоструктуризованість змістового каркасу, екстраполяція алгоритмізованої системи знань на реальну область пізнання).

Результатом дослідження стала побудова ієрархічної структури груп компетенцій – індикаторів результативності навчального процесу у закладі вищої світи із деталізацією їх  прямої дотичності до ключових концентрів та конкретних психологічних складових.

У висновках акцентовано увагу на високоінтегративному характері досліджуваного з точки зору його потенційної націленості на розв’язання цілого комплексу завдань прикладного характеру. Підсумовано феноменологічну значущість на рівні активізації дослідницької, інформаційної, організаційно-управлінської та комунікативної складових перспективного саморозвитку та особистісної самоорганізації усіх учасників навчального процесу