ОБГРУНТУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ТЯГЛОСТІ ФІЛОСОФСЬКОГО ПРОЦЕСУ В МЕЖАХ ОПОЗИЦІЇ МОДЕРН-ПОСТМОДЕРН

Анотація

У статті відслідковуються та аналізуються «відмінності» між філософією модерну та постмодерну, які
укорінилися в критичній літературі щодо постмодерної філософії як «фундаментальні». Доводиться, що за
визначальну рису модерної філософії, на противагу постмодерну, береться спрямованість до формування цілісної,
загальної філософської теорії, що претендує на істину і єдино вірний та науково обґрунтований погляд на реальність.
Встановлюється, що сучасність елімінує цей підхід, розкодовує сенси маніфесту про всеосяжність і винятковість
модерну, підтверджуючи цим вихід філософського знання на інший рівень, що виражається в постмодерному баченні:
якісно новий рівень зі збереженням досягнень минулого, через подолання попередньої форми, але з максимальним
обмеженням її значення. Також, у статті обґрунтовується думка, що надмірне надання значущості модерну,
виправдання його постулатів – це інфантильна віра в те, що людський розум має цілковиту можливість пізнати світ
як таке собі «ціле», що може підкорятися якимось певним законам та правилам, що вже принципово є неможливим у
сучасних умовах.