Метод шифрування текстової інформації заснований на LSFR

Автор(и)

  • В. A. Касумов
  • Дж. И. Маммадов

DOI:

https://doi.org/10.18372/2073-4751.64.15147

Ключові слова:

регістр зсуву з лінійним зворотним зв'язком, LFSR, регістр зсуву, шифр, ключ шифрування, криптографічний система, гамма, псевдовипадкові біти, статистична залежність

Анотація

Статтю присвячено питанням розробки LFSR заснованого методу шифрування текстової інформації. Пропонується метод шифрування інформації з використанням регістра зсуву з лінійної зворотним зв'язком (Linear Feedback Shift Register - LFSR) і динамічних ключів. Великий період і хороша статистична характеристика послідовності виробленої LFSR, виконуючи при цьому прості операції зсуву і складання, забезпечує високу надійність і швидкість процесу шифрування. У запропонованій системі передбачається використовувати кілька регістрів одночасно, число яких визначається розрядністю шифруемого символу. Використовуваний криптографічний ключ є з'єднанням (конкатенацией) величин Ki (i = 1,2, ..., 8), що вводяться в зсувні регістри: K = K1K2 ... K8. А величини Ki обчислюються на основі складових частин сеансового ключа (i = 1,2, ..., 8) і параметра системного часу. Є можливість розширення криптографічного ключа за допомогою збільшення розрядності регістрів. В системі з 32-розрядними регістрами, загальна довжина ключа становить l = 25 * 23 = 28 = 256 біт, а з 64-розрядними - 512 біт. Запропонований метод може реалізовуватися апаратно, програмно і апаратно-програмної комбінацією. Максимальна швидкість процесу досягається в системі з апаратною реалізацією, тому що, шифрування одного символу в такій системі виконується за все за один такт. Є можливість збільшення швидкості процесу також шифруванням кілька символів одночасно, використовуючи з цією метою регістрів в відповідному кількості. Стійкість запропонованої криптосистеми до атак методом грубої сили досить висока, тому що при використанні 32-бітних регістрів довжина ключів складе 256 бітів і ключова область буде дорівнює 2256. Підвищення ключової області та застосування динамічно змінюється криптографічних ключів забезпечує необхідний рівень процесу шифрування. Система реалізована для шифрування текстової інформації, однак вона може бути використана і для шифрування інформації інших форматів.

Посилання

Касумов В.А. Основы информа-ционной безопасности. Учебник, Баку, 2009. – 340 с.

Шнайер Б. Практическая крипто-графия, 2-е издание. – 610 с.

Фергюсон Н., Шнайер Б. Практи-ческая криптография, 2005. – 424 с.

Птицын Н. Приложение теории детерминированного хаоса в криптогра-фии. – М.: 2002. – 80 с.

Маммадов Дж.И., Гасымова Н.Н., Искендерова Г.Дж. Повышение эффективности применения последова-тельностей псевдослучайных чисел, ос-нованных на детерминистическом хаосе. Баку, ВВША, Сборник Научных трудов, 2018. – № 1. – С. 67-71.

Касумов В.А., Маммадов Дж.И., Акперов А.Р. О методе шифрования на основе регистров сдвига с линейной об-ратной связью. Республиканская научно-техническая конференция по теме «Тех-нологические аспекты Индустрия 4.0: интернет промышленности, киберфизи-ческие системы и интеллектуальные тех-нологии». 26-27 ноября 2020. – С. 26-29.

##submission.downloads##

Як цитувати

Касумов В. A., & Маммадов, Д. И. (2020). Метод шифрування текстової інформації заснований на LSFR. Проблеми iнформатизацiї та управлiння, 2(64), 35–40. https://doi.org/10.18372/2073-4751.64.15147

Номер

Том 2 № 64 (2020)

Розділ

Статті

Ліцензія

Науковий журнал дотримується принципів відкритого доступу (Open Access) та забезпечує вільний, негайний і постійний доступ до всіх опублікованих матеріалів без фінансових, технічних або юридичних обмежень для читачів.

Усі статті публікуються у відкритому доступі відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).

Авторські права

Автори, які публікують свої роботи в журналі:

  • зберігають за собою авторські права на свої публікації;

  • надають журналу право на перше опублікування статті;

  • погоджуються на поширення матеріалів за ліцензією CC BY 4.0;

  • мають право повторно використовувати, архівувати та поширювати свої роботи (у тому числі в інституційних та тематичних репозитаріях) за умови посилання на первинну публікацію в журналі.