КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ОБ’ЄКТА ДИЗАЙНУ В ЦИФРОВІЙ КУЛЬТУРІ: ВІД ВІЗУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ДО ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Анотація

У статті здійснено теоретичну концептуалізацію об’єкта графічного дизайну в умовах цифрової культури, що характеризується зростанням процесуальності, інтерактивності та мережевої медіації візуальних комунікацій. Мета статті – переосмислення усталеного трактування об’єкта графічного дизайну як завершеного візуального продукту та обґрунтування його розуміння як процесуальної системи, що формується у взаємодії з середовищем, користувачем, інфраструктурою та часовою динамікою функціонування. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять підходи дизайн-дослідження, концепції семіотичного та діяльнісного аналізу об’єкта дизайну, інтерпретація цифрової культури як контексту, у якому змінюються режими виробництва та сприйняття візуальних повідомлень. Теоретичний аналіз наукових джерел у сфері дизайн-досліджень, медіатеорії та культурології доповнено порівняльним аналізом освітніх і професійних практик дизайну. Результати. Продемонстровано, що традиційна об’єктно-продуктова парадигма не відображає сучасної природи дизайнерської діяльності, оскільки цифрові медіа трансформують об’єкт дизайну в динамічну конфігурацію взаємодій, яка містить сценарії використання, адаптивність, алгоритмічну модифікованість та участь користувача в конструюванні значення. Доведено, що об’єкт графічного дизайну не може бути адекватно описаний поза процесами його формування, функціонування та інтерпретації, тому потребує концептуалізації як відкритої структури, що розгортається у часі. Увагу приділено освітньому виміру проблеми: обґрунтовано, що збереження продуктового розуміння об’єкта дизайну в педагогічній практиці обмежує розвиток концептуального мислення студентів, звужує критерії оцінювання. Процесуальне бачення об’єкта дизайну уможливлює інтеграцію дослідницьких стратегій в освітній процес, розвиток студентської рефлексії та формування здатності працювати з складними комунікативними середовищами. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні теоретичної моделі об’єкта графічного дизайну як процесуальної системи взаємодій, що дозволяє поєднати семіотичний, технологічний і діяльнісний виміри дизайнерської практики. Практична значущість. Практичне значення результатів полягає у створенні концептуальних підстав для трансформації змісту професійної підготовки майбутніх дизайнерів та розробці нових підходів до формування навчальних завдань та критеріїв оцінювання.