ЦИФРОВІ МОДЕЛІ КО-ДИЗАЙНУ В АРХІТЕКТУРІ АДАПТИВНИХ ПУБЛІЧНИХ СЕРЕДОВИЩ

Анотація

Сучасна архітектура адаптивних публічних середовищ стикається з низкою викликів, пов’язаних із динамічними соціальними та екологічними змінами. У цьому контексті цифрові моделі ко-дизайну набувають особливої значущості, оскільки вони дають змогу інтегрувати новітні технології в процес проєктування й створювати гнучкі, функціональні простори, здатні відповідати потребам користувачів. Метою статті є дослідження впливу цифрових моделей ко-дизайну на архітектуру адаптивних публічних середовищ, зокрема в контексті параметричного проєктування, а також визначення їх потенціалу для формування просторів, що адаптуються до змінних умов. Методологія дослідження поєднує теоретичні методи (аналіз, синтез, абстрагування, індукція й дедукція) та емпіричні підходи (спостереження). Результати. У процесі дослідження проаналізовано основні концепції та принципи цифрових моделей у контексті ко-дизайну, а також визначено їх роль у проєктуванні адаптивних публічних середовищ. Виявлено, що такі інструменти, як параметричне моделювання, інформаційне моделювання будівель (англ. Building Information Modeling, далі – BIM), генеративний дизайн, моделювання у віртуальній (далі – VR) і доповненій (далі – AR) реальності, цифрові двійники й геоінформаційні системи (далі – GIS), дають нові можливості для ефективного й гнучкого проєктування. Основні принципи їх використання, такі як інтерактивність, робота з даними, візуалізація, симуляція, співтворення та модульність, сприяють формуванню адаптивних архітектурних рішень. Дослідження також охоплює аналіз практичних прикладів застосування параметричного проєктування в адаптивних публічних середовищах, зокрема Galaxy SOHO в Пекіні, Phoenix International Media Centre, Zhuhai Jinwan Civic Art Centre, Vanke Center у Шеньчжені та Carapace Pavilion у Joshua Tree National Park. Ці кейси демонструють ефективність параметричного підходу в підвищенні функціональності й гнучкості архітектурних просторів. Особлива увага приділяється взаємодії різних учасників проєктного процесу – архітекторів, користувачів і громад – у рамках ко-дизайну адаптивних публічних середовищ. Дослідження показало, що активна участь усіх зацікавлених сторін сприяє створенню просторів, більш чутливих до потреб користувачів. Наукова новизна статті полягає в систематизації знань щодо цифрових моделей ко-дизайну та їх впливу на процес проєктування адаптивних публічних середовищ. Практична значущість роботи проявляється в можливості застосування отриманих результатів для підвищення ефективності проєктування сучасних публічних просторів, що відповідають вимогам суспільства