СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА ОСВІТА У ПОСТКРИЗОВОМУ СУСПІЛЬСТВІ: НАУКОВІ ТА ПРАКТИЧНІ ВИМІРИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз ролі соціальної роботи та системи освіти у формуванні стійкого посткризового суспільства в умовах сучасних глобальних і національних трансформацій. Розглянуто посткризовий соціальний простір як багатовимірну реальність, що характеризується зростанням соціальної поляризації, невизначеністю життєвих стратегій, підвищенням рівня соціальної вразливості та трансформацією інституцій довіри. На основі сучасних наукових підходів проаналізовано концепти резильєнтності, соціальної згуртованості та людського капіталу як методологічні рамки осмислення посткризових змін. Окреслено ключові виклики, що постають перед системою підготовки соціальних працівників: необхідність формування компетентностей кризового реагування, роботи з травмою, розвитку міжсекторальної взаємодії та впровадження доказових практик. Особливу увагу приділено переосмисленню освітніх програм у напрямі їх міждисциплінарності, інтеграції цифрових інструментів, посиленню практикоорієнтованої складової та партнерства з громадами. Обґрунтовано, що модернізація соціальної роботи має відбуватися не лише на рівні змісту підготовки фахівців, а й через формування нової професійної ідентичності, заснованої на етичній відповідальності, інноваційності та здатності працювати в умовах нестабільності. Зроблено висновок, що синергія освіти і соціальної роботи виступає стратегічним ресурсом відновлення соціального капіталу та забезпечення довготривалої суспільної стійкості.