ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Анотація

У статті актуалізовано проблему психологічної готовності сучасної молоді до лідерства в умовах високої соціальної турбулентності та дії воєнного стану в Україні. Наголошено, що сьогодні суспільство потребує не авторитарних керівників, а емоційно зрілих лідерів, здатних до саморегуляції та емпатійної взаємодії. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження емоційного інтелекту як фундаментального чинника, що детермінує розвиток лідерських якостей у підлітковому віці.

Емпіричне дослідження реалізовано на базі Дубенського ліцею №1 Рівненської області за участю 40 учнів 9–11 класів. Діагностичний інструментарій включав методики: «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Є. Крушельницький), «Діагностика емоційного інтелекту» (Н. Холл) та «Мотивація успіху і боязнь невдачі» (А. Реан).

За результатами дослідження виявлено суттєвий дисонанс між лідерським потенціалом та реальним рівнем розвитку лідерських якостей старшокласників. Встановлено, що 72,5% респондентів володіють достатнім (середнім) рівнем природного лідерського потенціалу, а 45% мають високу мотивацію досягнення успіху. Проте реалізація цього потенціалу блокується низьким рівнем сформованості лідерських навичок (у 60% учнів). Доведено, що ключовою причиною цього розриву є дефіцит емоційного інтелекту: 72,5% вибірки демонструють низький інтегративний показник EQ. Найбільш критичними зонами визначено «керування своїми емоціями» (низький рівень у 80% учнів) та «розпізнавання емоцій інших» (низький рівень у 57,5%).

Зроблено висновок, що низька емоційна компетентність виступає стримуючим фактором, який не дозволяє вмотивованим підліткам трансформувати свій потенціал у реальну лідерську поведінку. Обґрунтовано необхідність впровадження у навчальний процес тренінгових програм, спрямованих першочергово на розвиток навичок емоційної саморегуляції та соціальної перцепції.