МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ЯКОСТІ ПРИСЯЖНОГО ТА МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ДОТРИМАННЯ В СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Метою статті є дослідження проблеми недостатньої регламентації морально-етичних якостей присяжних у вітчизняному законодавстві, визначення значення цих якостей для функціонування суду присяжних та розроблення пропозицій щодо вдосконалення національної системи відбору присяжних. У роботі обґрунтовується теза про те, що морально-етичні характеристики кандидатів у присяжні мають безпосередній вплив на справедливість судових рішень, рівень довіри громадян до судової системи та легітимність судового процесу загалом. Методи дослідження: для досягнення поставленої мети використано комплекс методів наукового пізнання, зокрема: порівняльно-правовий аналіз – для зіставлення українських вимог до кандидатів у присяжні із зарубіжним досвідом, насамперед американською процедурою voir dire, яка дозволяє суду та сторонам оцінювати моральні якості й можливу упередженість кандидатів; системно-структурний підхід – для визначення місця морально-етичних якостей у загальній системі правових гарантій справедливого судового розгляду; логіко-правовий та узагальнювальний методи – для формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавчих положень, які регулюють інститут присяжних. Крім того, застосовано етичний аналіз для виявлення взаємозв’язку між особистими моральними цінностями присяжного і його поведінкою у судовому процесі. Результати: доведено, що чинні вимоги до кандидатів у присяжні в Україні є переважно формальними та не забезпечують належного рівня моральної перевірки. У результаті можливим є потрапляння до складу присяжних осіб, які не володіють достатньою моральною зрілістю, критичним мисленням чи усвідомленням соціальної відповідальності за прийняті рішення. Автор аналізує позитивні та негативні сторони американської процедури voir dire, зазначаючи, що попри ризик суб’єктивності, вона створює реальні механізми відсіву упереджених або морально сумнівних кандидатів. На основі цього досвіду запропоновано комплекс заходів для вдосконалення української моделі: формування списків присяжних виключно з числа добровольців; запровадження додаткових критеріїв моральної придатності (зокрема врахування репутації, соціального авторитету, попереднього досвіду громадської діяльності, відсутності судимостей та залежностей); встановлення мінімального рівня освіти; проведення короткострокової підготовки або етичного інструктажу перед виконанням обов’язків. Окремо наголошується на важливості надання кандидату права відмовитися від участі без адміністративного чи соціального тиску. Обговорення: у ході дослідження визначено, що морально-етичні якості присяжного – такі як неупередженість, чесність, відповідальність, здатність до емпатії та самоконтролю – є основою для об’єктивного розгляду справи. Їх відсутність може призвести до викривлення правосуддя і втрати довіри до інституту суду присяжних. Автор підкреслює, що присяжний має бути не лише формально правослухняним, а й морально стійким, здатним ухвалювати рішення, керуючись почуттям справедливості, а не емоціями чи зовнішнім впливом. Запропоновано орієнтуватися на міжнародні етичні стандарти, зокрема Бангалорські принципи поведінки суддів, які можуть слугувати методологічною основою для створення етичного кодексу присяжного. У висновках обґрунтовано, що майбутнє розширення інституту суду присяжних в Україні потребує перегляду чинного законопроєкту з урахуванням пропонованих механізмів морально-етичного контролю. Це сприятиме підвищенню якості правосуддя, зміцненню легітимності судових рішень і формуванню довіри суспільства до судової влади.