САНКЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВ ЗА МІЖНАРОДНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Анотація

Мета: аналіз природи міжнародних санкцій як інструменту реалізації міжнародно-правової відповідальності держав, уточнення їхнього співвідношення з іншими правовими категоріями (зокрема контрзаходами) та визначення їхньої ролі у зміні поведінки держав-порушників для відновлення міжнародного правопорядку. Методи дослідження: у роботі використано комплекс наукових методів: семантичний та лінгвістичний аналіз (для розкриття змісту понять «інструмент», «засіб» та «прийом» через словникові дефініції); порівняльно-правовий метод (для зіставлення режимів міжнародних санкцій (централізованих заходів організацій) та контрзаходів (децентралізованих дій держав); функціональний аналіз (для вивчення санкцій як механізму управління зовнішньополітичними ризиками та зміни системи стимулів держави-порушника); теоретико-прогностичний метод (для обґрунтування необхідності подальших досліджень у контексті захисту прав людини та ефективності «таргетованих» заходів). Результати: встановлено, що санкції у міжнародному публічному праві є інструментом безпосереднього впливу на поведінку держави, що забезпечує відновлення порушених прав суб’єктів; виявлено концептуальну невизначеність у національній доктрині щодо того, чи є санкції окремим інститутом права, чи складовою частиною інституту міжнародно-правової відповідальності; визначено, що основний механізм впливу санкцій полягає у підвищенні «вартості» небажаної поведінки держави-порушника; аргументовано, що ефективність примусу в сучасному праві залежить від переходу до «таргетованих» (цілеспрямованих) санкцій проти конкретних осіб чи секторів економіки для мінімізації гуманітарних наслідків. Обговорення: у статті здійснюється наукова дискусія щодо відмежування санкцій від контрзаходів: санкції трактуються як колективний примус міжнародних організацій, тоді як контрзаходи – як форма самодопомоги окремих держав. Окрему увагу приділено небезпеці впливу загальних санкцій на цивільне населення та права людини, особливо в умовах авторитарних режимів. Автори наголошують на відсутності єдиного підходу до визначення поняття «санкції» у законодавстві та доктрині, що вимагає оновлення наукових поглядів із урахуванням сучасного стану міжнародного правопорядку.