УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ПРАВ ЛЮДИНИ: КРОС-КУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Мета: проаналізувати з теоретико-правової точки зору сучасні проблеми, що існують у процесі пізнання та осмислення принципу універсальності прав людини. Методи дослідження: у роботі використано діалектичний метод пізнання, загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема крос-культурний аналіз. Результати: з’ясовано, що міжнародні стандарти прав людини є універсальними, їм притаманний універсалізм, який можна розглядати у двох аспектах: по-перше, вони поширюються на всіх без винятку людей незалежно від будь-яких ознак, що відображається у багатьох правових документах (суб’єктивний критерій); по-друге, звертаючись до напрацьованої термінології, з погляду сфери дії прав (стандартів) їх також прийнято диференціювати на дві групи: універсальні та регіональні (територіальний критерій). Встановлено, що певною мірою відбулося зменшення загальної віри у можливість прогресу людства в бік універсальних цінностей на основі глобалізації. Обговорення: якщо раніше універсальність прав людини була більш-менш очевидною ідеєю в межах кантівського проекту вічного миру, а культурні відмінності виступали як додатковий фактор, то сьогодні більш проблематичним стає саме обґрунтування універсальності таких прав. Права людини є видом індивідуальних прав, від яких людина не може відмовитися, і досягнення яких є метою в масштабах усього світу. Права людини, на відміну від інших прав, завжди зберігають свою дійсність, навіть якщо вони не належать до договорів і конституцій. Проте їх здійснення потребує інституціалізації. Універсальні стандарти прав людини закріплені в універсальних міжнародно-правових актах, прийнятих усіма чи більшістю країн світу, і стосуються всього населення Землі, насамперед пов’язані з діяльністю Організації Об’єднаних Націй.