ЮРИДИЧНІ ЗНАННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНОГО ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2307-9061.61.16351Ключові слова:
теорія держави і права, правознавство, правосвідомість, правова культура, юридичні знанняАнотація
Мета: аналіз потенціалу юридичних знань як чинника розвитку сучасного культурного та політико-правового простору, засобу розуміння й усвідомлення правової дійсності, а також інтелектуальної основи правомірної поведінки. Для досягнення вказаної мети аналізуються положення напрацювань українських та зарубіжних дослідників у галузі теорії держави і права, зокрема щодо феномену правосвідомість, юридичні знання у контексті аналізу їхнього місця у системі явищ і процесів, які впливають на виникнення та тенденції розвитку держави і права. Методи дослідження: при виконанні теоретичного дослідження використано відповідні методи, зокрема, аналітичний метод і метод узагальнення із залученням системного й культурологічного підходу. Результати: опрацьований матеріал і авторський підхід до феномену юридичних знань надав підставу для таких висновків: 1) опанування юридичними знаннями, передусім повсякденними, позитивно відображається на формуванні правової свідомості й правової культури особистості і, зрештою, суспільства; 2) юридичні знання, їхнє максимальне поширення й засвоєння, постають засобами консолідації суспільства, адже ці знання здатні виступати основою комунікативного простору зі значним конструктивним потенціалом щодо ефективних соціальних інститутів. Обговорення: однією з філософських парадигм сучасності є визнання того факту, що усі об’єкти, явища та процеси, що залучені у життєдіяльність людства, мають соціальну й особистісну інтерпретацію, зокрема, на підставі певних знань. Отож, важливим елементом культури особистості постає знання в його суб’єктивній формі, відповідно правової культури і правосвідомості – юридичні знання. Юридичні знання виступають в якості проміжної ланки між філософсько-правовими концепціями і практикою організації суспільного життя. Юридичне знання також формує певну позитивну систему комунікації у суспільстві. Зважаючи на вказане, обґрунтованою є особлива увага до юридичної освіти громадян, яка на сьогодні мало відповідає критеріям змістовності, практичності й масовості, наслідки чого очевидні.
Посилання
Клімова Г.П. Правосвідомість: до теорії питання. Актуальні питання інноваційного розвитку. 2012. № 2. С. 35–41.
Забзалюк Д. Право та правова свідомість: взаємодія, взаємозалежність та взаємовплив. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2020. Т. 7. № 1. С. 23–29.
Соколовський О.О. Правосвідомість як необхідний елемент підвищення рівня розвитку суспільства й становлення правової держави. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. Вип. 20. С. 115–119.
Суслов В.А. Структура правосознания. Правоведение. 1997. № 2. С. 86–98.
Архипов С.И., Белканов Е.А., Берг Л.Н. и др. Актуальные проблемы теории государства и права: учебник. Москва: Юстиция, 2019. 440 с. URL: https://be5.biz/ pravo/t034/1.html (дата звернення: 26.11.2021).
Гарсия Д. О понятиях «культура» и «цивилизация». Вопросы философии. 2002. № 12. С. 228–234.
Фром Э. Иметь или быть. Москва: Наука, 1986. 238 с.
Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. Київ: Наукова думка, 1974. 207 с.
Абрамова Н.Т. Ценности образования, новые технологии и неявные формы знания. Вопросы философии. 1998. № 6. С. 58–64.
Павленко Ж.О., Водорєзова С.Р. Практичне відношення до юридичного знання: структура знання. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2019. № 3 (42). С. 164–174.
References
Klimova H.P. Pravosvidomist: do teorii pytannia. Aktualni pytannia innovatsiinoho rozvytku. 2012. № 2. S. 35–41.
Zabzaliuk D. Pravo ta pravova svidomist: vzaiemodiia, vzaiemozalezhnist ta vzaiemovplyv. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: «Iurydychni nauky». 2020. T. 7. № 1. S. 23–29.
Sokolovskyi O.O. Pravosvidomist yak neobkhidnyi element pidvyshchennia rivnia rozvytku suspilstva y stanovlennia pravovoi derzhavy. Aktualni problemy filosofii ta sotsiolohii. 2017. Vyp. 20. S. 115–119.
Suslov V.A. Struktura pravosoznaniia. Pravovedenie. 1997. № 2. S. 86–98.
Arkhipov S.I., Belkanov E.A., Berg L.N. i dr. Aktualnye problemy teorii gosudarstva i prava (uchebnik). Moskva: Iustitciia, 2019. 440 s. URL: https://be5.biz/ pravo/t034/1.html (data zvernennia 26.11.2021).
Garsiia D. O poniatiiakh «kultura» i «tcivilizatciia». Voprosy filosofii. 2002. № 12. S. 228–234.
From E. Imet ili byt. Moskva: Nauka, 1986. 238 s.
Krymskii S.B. Nauchnoe znanie i printcipy ego transformatcii. Kyiv: Naukova dumka, 1974. 207 s.
Abramova N.T. Tcennosti obrazovaniia, novye tekhnologii i neiavnye formy znaniia. Voprosy filosofii. 1998. № 6. S. 58–64.
Pavlenko Zh.O., Vodoriezova S.R. Praktychne vidnoshennia do yurydychnoho znannia: struktura znannia. Visnyk Natsionalnoho yurydychnoho universytetu imeni Yaroslava Mudroho. 2019. № 3 (42). S. 164–174.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Науковий журнал дотримується принципів відкритого доступу (Open Access) та забезпечує вільний, негайний і постійний доступ до всіх опублікованих матеріалів без фінансових, технічних або юридичних обмежень для читачів.
Усі статті публікуються у відкритому доступі відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).
Авторські права
Автори, які публікують свої роботи в журналі:
-
зберігають за собою авторські права на свої публікації;
-
надають журналу право на перше опублікування статті;
-
погоджуються на поширення матеріалів за ліцензією CC BY 4.0;
-
мають право повторно використовувати, архівувати та поширювати свої роботи (у тому числі в інституційних та тематичних репозитаріях) за умови посилання на первинну публікацію в журналі.




