Міжнародна сурогація: італійське та українське питання
DOI:
https://doi.org/10.18372/2307-9061.42.11517Ключові слова:
сурогатне материнство, сімейне життя, принцип найкращого забезпечення інтересів дитиниАнотація
Даний аналіз здійснений на основі досліджень італійської юриспруденції (у період 1989-2016 рр.), які ідентифікували шістнадцять справ, що випливали з сурогатних договорів, укладених між особами, які мешкали в Італії. У дев’яти з цих справ Україна виступала країна походження. Оскільки всі італійські пари були визнані невинними у кримінальному провадженні, стверджується, що реальна передбачена законом міра покарання за сурогатне материнство є запереченням цивільного явища в Італії. Таким чином, ця стаття досліджує міжнародні приватноправові проблеми та сімейно-правові проблеми, що виникають у зв’язку з сурогатним материнством, і пропонують деякі шляхи вирішення складнощів у застосовуванні принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, аби легітимізувати «про креативний туризм». Крім того, автор наголошує на необхідності проведення діалогу між країнами походження та приймаючими країнами, пов’язаними з сурогатним материнством, аби визначити взаємні матеріальні та процесуальні гарантії.
Посилання
Shenfield F. Mouzon de J., Pennings G., Ferraretti A. P., Nyboe Andersen, G., de Wert and Goossens V., “Cross border reproductive care in six European countries”, Hum. Reprod. (2010) 25 (6): 1361-1368.
Osservatorio sul turismo procreativo, “Turismo procreativo: la fuga continua, anche senza indicazione medica”, 2012, in http://www.osservatorioturismoprocreativo.it/
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Науковий журнал дотримується принципів відкритого доступу (Open Access) та забезпечує вільний, негайний і постійний доступ до всіх опублікованих матеріалів без фінансових, технічних або юридичних обмежень для читачів.
Усі статті публікуються у відкритому доступі відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).
Авторські права
Автори, які публікують свої роботи в журналі:
-
зберігають за собою авторські права на свої публікації;
-
надають журналу право на перше опублікування статті;
-
погоджуються на поширення матеріалів за ліцензією CC BY 4.0;
-
мають право повторно використовувати, архівувати та поширювати свої роботи (у тому числі в інституційних та тематичних репозитаріях) за умови посилання на первинну публікацію в журналі.




