ПРАВO НАРОДІВ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ У ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні сутності права народів на самовизначення на прикладі деяких пострадянських країн. Методологічна основа дослідження складається із методів пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння), загальнонаукових методів, формально-логічного методу тлумачення права та ін. Складовими методологічної бази є об’єктивність та поєднання підходів критичного і раціонального, конструктивного. Результати: після розпаду Радянського Союзу Соціалістичні Республіки стали незалежними суверенними державами, але швидше формально, ніж практично. Військові конфлікти в Південній Осетії, Абхазії та Придністровській Молдавській Республіці, а також війна Росії проти України, що триває, показали, що все ще існує необхідність переоцінки ролі та значення міжнародних політичних інститутів, механізмів імплементації правил міжнародного права. Обговорення: принципи територіальної цілісності держави та право націй на самовизначення по суті пов'язані з терміном «суверенітет», його тлумаченням і реалізацією в державній політиці. Різне співвідношення цих принципів у державотворенні сучасних країн призводить до активізації геополітичних процесів, часто дезінтеграції, що може призвести до розвитку різноманітних міжетнічних конфліктів. Реалізація права на самовизначення може здійснюватися у формі автономії в межах існуючих державних кордонів, у формі створення суверенної держави або у формі виходу певного народу із держави (сецесія чи іредентизм). Якщо йти шляхом суто теоретичних конструкцій, то «народи» Південної Осетії, Абхазії та Придністровської Молдавської Республіки реалізували своє невід’ємне право на самовизначення, а «народи» Грузії та Молдови зазнали порушень своїх невід’ємних прав. Російська агресія проти України стала яскравим прикладом зловживання іредентистськими настроями в суспільстві для виправдання збройної агресії. Порівняльний аналіз іредентистських настроїв у громадянському суспільстві пострадянських країн дозволяє виділити особливості таких тенденцій, а також їх вплив на зовнішню політику.