Процес самоналаштування законів керування авіаційним газотурбінним двигуном

Анотація

Статтю присвячено вибору параметрів та оцінці ефективності авіаційного двигуна на основі системного підходу, коли двигун і силова установка розглядається як підсистеми комплексу більш високого рівня ЛА. Для вирішення задач багатопараметричної оптимізації розробляються складні математичні моделі всієї системи, що складається з літака та систем керування, з урахуванням властивостей використовуваних палив. Інтеграція авіаційного двигуна і літального апарату здійснюється на основі умов забезпечення балансу мас, об’ємної компоновки стартового тяго-масового відношення. У комбінованих силових установках можна розглядати двигуни різних типів, наприклад, ТВД з паралельним або послідовним (тандемним) розташуванням контурів, ТРДДФ і ПВРД і пароводневі ракетно-турбінні двигуни кількох типів, параметри робочого процесу якого оптимізовані на основі умов типової програми польоту. Рішення задачі адаптації може здійснюватись за рахунок зміни, як програм керування, так і параметрів інтелектуальних регуляторів відокремлених підсистем, а також структури окремих підсистем і зв’язків між ними. Вищий рівень визначає, яку стратегію і який алгоритм адаптації в даній ситуації вибрати. Тут же визначається і оптимальна модель поведінки системи в ситуації, що склалася. На наступному рівні (рівні технологічного комплексу) формується стратегія інтеграції систем керування та планування ГТД, технологічного обладнання та інформаційної системи в залежності від режимів роботи ГТД і виконання поставлених перед ним задач. Виконана побудова моделі САК ГТД у програмному пакеті моделювання VisSim, проведені заходи зі стабілізації системи. Отримано передавальні функції основних елементів електронних САК ГТД: датчик частоти обертання, термопара, датчик тиску. датчик кутового положення, виконавчий механізм сопло-заслінка, рух літального апарата за кутом тангажу.