ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗАХИЩЕНИХ ПРОСТОРІВ ВЗДОВЖ ПІШОХІДНИХ ШЛЯХІВ У ЦЕНТРАЛЬНИХ ЧАСТИНАХ МІСТ

Анотація

У статті розглянуто проблему організації короткочасного захисту населення у громадському середовищі центральних частин міст в умовах сучасних воєнних загроз. Встановлено, що традиційна система цивільного захисту, орієнтована на використання спеціалізованих укриттів, не забезпечує ефективного досягнення захищеного простору для значної частини користувачів міського середовища, які перебувають поза межами житла, роботи чи навчання та не мають заздалегідь визначеного маршруту до укриття. Метою дослідження є обґрунтування принципів формування захищених просторів уздовж пішохідних шляхів у центральних частинах міст України з урахуванням обмеженого часу реагування на загрозу. Методологія. Методологія дослідження базується на просторово-типологічному, морфологічному та порівняльному аналізі міського середовища, а також методах схематичного моделювання. Результати. У результаті дослідження встановлено, що пішохідна мережа центральної частини міста виступає просторовим каркасом системи короткочасного захисту, в межах якого доцільним є формування розосередженої мережі локальних захищених вузлів. Обґрунтовано ефективність мережевої моделі розміщення малих за місткістю захищених просторів (5–20 осіб), інтегрованих у громадські функції перших поверхів будівель уздовж основних пішохідних маршрутів. Визначено, що найбільш доцільною зоною їх локалізації є внутрішні частини будівель, які характеризуються відносно нижчим рівнем ураження порівняно з прифасадними зонами. Встановлено, що ефективність короткочасного захисту в міському середовищі визначається часом досягнення захищеного простору, що зумовлює необхідність його інтеграції у пішохідну мережу та громадські функції будівель. Обґрунтовано доцільність формування розосередженої системи локальних захищених вузлів із розміщенням у внутрішніх зонах будівель. Наукова новизна. Вперше ідентифіковано користувачів громадського простору без маршруту до укриття як окрему категорію та запропоновано просторово-часову модель «Рози війни» як інструмент формування системи короткочасного захисту. Сформульовано систему архітектурно-планувальних принципів інтеграції локальних захищених просторів у пішохідну мережу міста. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані при реконструкції існуючої забудови та проєктуванні нових об’єктів у центральних частинах міст з урахуванням вимог безпеки.