ВІД ЗНЕОСОБЛЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ: КУЛЬТУРНО-ЦІННІСНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ДИЗАЙНУ ПУБЛІЧНОГО САКРАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ С. КЕЛЕБЕРДА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Анотація

У статті досліджено культурно-ціннісну трансформацію публічного сакрального середовища села Келеберда Полтавської області від стану знеособленості до усвідомленої націоналізації як форми художньої самоідентифікації нації. Об’єктом дослідження є меморіальний комплекс «Козацький форпост на Дніпрі», предметом – архітектурно-дизайнерські засоби та механізми їх взаємодії у формуванні національного образу простору. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі архітектурно-дизайнерських засобів і механізмів їх взаємодії під час культурно-ціннісного перетворення сільського сакрального середовища з індиферентного на націоналізоване, що транслює відновлену самоідентичність нації. Методологія. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що визначає дослідницьку стратегію. Метод історико-генетичного аналізу дав змогу виявити етапи деструкції середовища; натурне архітектурне обстеження забезпечило аналіз об’ємно-планувальної структури та її зв’язку з ландшафтом. За допомогою семіотичного аналізу виявлено й інтерпретовано знакову структуру простору, а контекстуальне моделювання уможливило визначення системи взаємодії антропогенних і природних складників комплексу. Результати. Аналітичний підсумок розкриває етапи та зміст культурно-ціннісної трансформації сакрального середовища Келеберди. Визначено, що тривалий період імперської уніфікації та радянська деструкція спричинили десакралізацію та візуальне знеособлення простору. Проаналізовано перехід до радянської мілітарної меморіалізації подій Другої світової війни із застосуванням пластичного мінімалізму. Зафіксовано початок ресакралізації через відновлення архітектурної і духовної домінант Преображенської церкви, що є модерною інтерпретацією традицій українського зодчества. Виявлено механізм трансформації воєнної пам’яті: перетворення знеособленого радянського пам’ятника на символічний хрест змістило акцент з ідеологічної незламності на християнську жертовність співвітчизників. Насичення середовища маркерами ідентичності віддзеркалено в антропоморфних та символічних образах скульптурної групи пам’ятника Тарасу Бульбі. Новітній етап розвитку означений встановленням воєнного горельєфа на честь сучасних захисників України. Визначено роль ландшафтної інтеграції у формуванні цілісного образу «Козацького форпосту на Дніпрі». Наукова новизна. Дослідження зосереджено на локальному географічному осередку – селі Келеберді на Полтавщині, де вже створене й продовжує розвиватися публічне сакральне середовище, зорієнтоване на відтворення національних культурних цінностей та формування спадковості з новітніми практиками мілітарної комеморації. Вперше проаналізовано архітектурно-дизайнерські засоби у синергії з ландшафтом як інструменти збереження ідентичності та її доповнення через взаємодію із сучасним соціокультурним контекстом. Практична значущість. Досвід Келеберди є репрезентативною моделлю для регенерації знеособлених або депресивних ландшафтів історичних малих населених місць України. Реалізована система архітектурно-дизайнерських засобів і принципів семантичного наповнення середовища може бути застосована у проєктуванні меморіальних комплексів з виразною ідентичністю. Окреме значення має висвітлення успішного досвіду меценатської ініціативи О. Мороза як інструмента реалізації культурних проєктів на рівні локальних громад. Застосування цієї візуально-інформативної моделі з варіативним семантичним наповненням на індиферентних територіях сприятиме формуванню культурно-ціннісних кластерів у регіонах України.