ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРІВ У ЗАКЛАДАХ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті порушено проблему формування хореографічної компетентності майбутніх концертмейстерів у закладах музичної освіти різних рівнів. Проаналізовано сучасний нормативний контекст професійної підготовки за спеціальністю 025 «Музичне мистецтво» та виявлено розрив між змістом концертмейстерського класу й практичними вимогами роботи в хореографічному середовищі. З’ясовано, що чинні освітні програми зберігають музикоцентричну модель підготовки, у межах якої хореографічний компонент не набуває системної інтеграції. Для пояснення виявленої суперечності здійснено історико-педагогічний аналіз трансформації виконавської парадигми від імпровізаційної практики basso continuo до текстоцентричної фортепіанної моделі XVIII–XIX століть. Показано, що разом із переходом до фортепіано відбувся відхід від філігранної пластичної артикуляційності клавішних попередників інструмента у бік фактурної насиченості та технічної віртуозності. Таке зміщення акцентів зумовило переорієнтацію професійної підготовки піаніста-концертмейстера та спричинило поступову невідповідність музичної лексики пластичній природі хореографічного руху. Обґрунтовано, що недостатня сформованість пластично орієнтованого музичного мислення має історичні витоки та відображається у сучасній освітній практиці. Запропоновано концептуальні напрями інтеграції хореографічного компонента до змісту концертмейстерської підготовки, зокрема посилення імпровізаційних, транспозиційних та секвентних навичок, орієнтованих на структурну відповідність музики пластичній організації руху.