ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРІВ, СТВОРЕНИХ ШТУЧНИМ ІНТЕЛЕКТОМ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Метою статті є проведення комплексного порівняльно-правового аналізу регулювання творів, створених штучним інтелектом, у різних юрисдикціях, зокрема у Сполучених Штатах Америки, Великій Британії, Японії, Україні, Європейському Союзі, Канаді, Китаї та Австралії задля виявлення спільних тенденцій, ключових відмінностей та потенційних напрямів гармонізації права інтелектуальної власності в умовах розвитку штучного інтелекту. Методи дослідження: поєднання загальнонаукових і спеціально-правових методів. Зокрема, використано метод порівняльно-правового аналізу для дослідження відмінностей національних підходів до регулювання творів, створених штучним інтелектом, у різних правових системах. Метод документального аналізу застосовано для вивчення законодавчих актів, судової практики та політичних документів, що регулюють сферу інтелектуальної власності та штучного інтелекту. Крім того, методи синтезу та узагальнення дали змогу сформулювати висновки щодо сучасних тенденцій і перспектив розвитку правового регулювання таких об’єктів. Результати: основні правові підходи до визначення правового статусу творів, створених штучним інтелектом, суттєво різняться залежно від юрисдикції, однак у більшості правових систем зберігається принцип людського авторства як обов’язкова передумова надання правової охорони. Водночас встановлено наявність значної правової невизначеності щодо питань авторства, прав власності та відповідальності за використання таких результатів. Обговорення: штучний інтелект суттєво трансформував сучасні процеси створення креативного контенту, охоплюючи такі сфери, як література, музика, образотворче мистецтво, програмне забезпечення та технічні інновації. Сучасні генеративні системи штучного інтелекту здатні функціонувати з мінімальним або опосередкованим втручанням людини, генеруючи результати на основі попередньо навчених моделей, алгоритмів машинного навчання та великих масивів даних. Такий рівень автономізації творчих процесів ставить під сумнів усталені концептуальні засади права інтелектуальної власності, яке традиційно ґрунтується на припущенні про виключно людський характер творчості як необхідну умову надання правової охорони. Класичні доктрини інтелектуальної власності зазнають суттєвих труднощів у кваліфікації результатів, що виникають без безпосереднього творчого внеску людини або за умов його мінімальної участі. Водночас ідея поширення правової охорони на повністю автономні результати штучного інтелекту породжує комплекс складних теоретичних і практичних питань, пов’язаних із функціональним призначенням авторського права, його економічною природою та тим, чи повинна ця система й надалі залишатися орієнтованою виключно на визнання та захист людської інтелектуальної творчості.