Теорія та практика дизайну

ВПЛИВ ҐРУНТОВИХ УМОВ НА ЛАНДШАФТНО-АРХІТЕКТУРНЕ ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ КОРИДОРІВ МІСТА

2026-04-23T19:24:47+03:00

У статті досліджено вплив ґрунтових умов на процес формування та функціонування рослинних насаджень зелених коридорів у міському середовищі з позицій сучасної ландшафтної архітектури та урбаністичного дизайну. Мета: провести комплексний ґрунтово-екологічний аналіз міських ґрунтів, як важливого проєктного чинника під час просторово-композиційного планування зелених коридорів. Методологія. Використано методи порівняння, узагальнення, інформаційного, системного та діагностичного аналізу. Результати. У статті детально розглянуто взаємозв’язок між станом ґрунтового покриву урбанізованого середовища, вибором асортименту рослин, адаптацією видів до умов міста. На основі проведеного аналізу запропоновано застосування обґрунтованих сучасних ландшафтно-архітектурних рішень. Представлено приклади практичних підходів щодо оптимізації ґрунтів через підняті посадкові платформи, конструктивні ґрунти та локальні методи рекультивації для покращення фізико-хімічних та біологічних властивостей міських ґрунтів. Наукова новизна. У статті обґрунтовано новий комплексний міждисциплінарний підхід до планування та функціонування зелених коридорів, що сприяє формуванню комфортного, естетично виразного та екологічно збалансованого міського простору. Практична значущість. Дослідження демонструє доцільність проведення комплексного ґрунтово-екологічного аналізу на всіх етапах проєктування зелених коридорів, що забезпечує підвищення їх екологічної стійкості, функціональної ефективності, естетичної привабливості та безперервності у структурі міського середовища.

ОЗЕЛЕНЕННЯ ПРИХРАМОВИХ ТЕРИТОРІЙ ІСТОРИЧНОЇ ЧАСТИНИ МІСТА ДНІПРО

2026-04-23T19:34:44+03:00

В публікації охарактеризовано озеленення трьох дніпровських храмів. Мета – дослідження та аналіз деревно-чагарникової та квіткової рослинності прихрамових територій історичного району міста Дніпро, надання рекомендацій щодо її покращення. Методологія. Застосовано маршрутне обстеження території, інвентаризацію зелених насаджень, методи вимірювання та порівняння, синтезу та аналізу. Для створення проєкту озеленення вибрано програму “Realtime Landscaping Architect”. Результати. Встановлено асортимент дендрофлори та квіткового оформлення зелених зон Спасо-Преображенського, Свято-Троїцького кафедральних соборів та Храму Святителя Миколая. Виявлено спільні для трьох церков види деревних (Aesculus hippocastanum L., Betula pendula Roth., Buxus sempervirens L., Picea pungens Engelm. “Glauca”) та квіткових рослин (Petunia hybrida hort. ex E. Vilm. “Surfinia”, Sedum spectabile Boreau, Hosta plantaginea (Lam.) Asch., Tradescantia virginiana L., Chrysanthemum×koreanum Nakai, Iris barbata). З’ясовано, що найбільшим загальним таксономічним представництвом характеризується родина Rosaceae Juss. Висвітлено видове різноманіття деревно-чагарникової рослинності за чисельним складом у межах кожної з досліджуваних прихрамових територій. Акцентовано увагу на використанні троянд різних груп та їхньому сакральному значенні. Зазначено кількісні показники місцевої та інтродукованої дендрофлори трьох храмів. Запропоновано проєкт озеленення занедбаної ділянки на території Спасо- Преображенського кафедрального собору з таким асортиментом рослин: Buddleja davidii Franch., Cotinus coggygria Scop., Paeonia × suffruticosa Andrews, Berberis thunbergii DC., Euonymus fortunei Hand.-Maz., Pinus mugo Turra, Ilex aquifolium L., Berberis × media Ahrendt, Juniperus sabinа L., Cerastium biebersteinii DC., Lavandula angustifolia Mill., Festuca ovina L. Обґрунтовано доцільність добору зазначених декоративних рослин. Наукова новизна. Вперше визначено видовий асортимент дендрофлори та квіткової рослинності храмів історичної частини м. Дніпро та розроблено проєкт озеленення однієї з локацій Спасо-Преображенського собору Практична значущість. Отримані результати можуть слугувати підґрунтям для оптимізації зелених зон обстежених церков задля підвищення їх функціонального значення та декоративності

ПЕРМАКУЛЬТУРА ЯК СИСТЕМНА ОСНОВА ПРОЄКТУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ САДІВ

2026-04-23T19:47:08+03:00

Стаття присвячена дослідженню можливостей інтеграції принципів пермакультури в проєктування терапевтичних садів у контексті сучасного дизайну середовища. Автори акцентують увагу на проблемі домінування фрагментарних і переважно декоративних підходів до озеленення відновлювальних просторів та обґрунтовує необхідність переходу до системного проєктування, що поєднує екологічну стійкість середовища з його психоемоційним і терапевтичним потенціалом. Метою статті є дослідження архітектурно-дизайнерських і методологічних аспектів проєктування терапевтичних садів на основі інтеграції пермакультури, біофільного дизайну та evidence-based design з метою формування стійких і ефек- тивних відновлювальних середовищ. Методологія: у дослідженні застосовано структурно-аналітичний метод, порівняльний аналіз, а також принципи evidence-based design. Ключовим інструментом є п’ятирівнева модель, що дозволяє системно пов’язати контекстуальні умови формування терапевтичного саду з проєктними рішеннями та сценаріями відновлення користувачів. Результати обґрунтовано, що інтеграція інфраструктурно-екологічної основи пермакультури з людиноорієнтованим підходом біофільного дизайну забезпечує формування терапевтичних садів, здатних поєднувати експлуатаційну стійкість із вираженим відновлювальним ефектом. Запропонована структурно- аналітична модель дозволяє формалізувати взаємозв’язки між ресурсним каркасом середовища та каркасом відновлення, підвищуючи прогнозованість і ефективність проєктних рішень. Наукова новизна полягає у розробленні інтегративного методологічного підходу до проєктування терапевтичних садів, який поєднує принципи пермакультури, біофільного дизайну та evidence-based design у межах єдиної структурно-аналітичної моделі. Визначено логіку трансляції екологічних і людиноорієнто-ваних принципів у конкретні просторові засоби та прийоми. Практична значущість. Отримані результати та запропонована модель можуть бути використані в практиці проєктування терапевтичних, інклюзивних і реабілітаційних просторів у медичних, освітніх і громадських закладах, а також при розробленні концепцій стійкого розвитку ландшафтних і відновлювальних середовищ.

АНОНІМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДИЗАЙН: СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКЛИКИ ПОВОЄННОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ

2026-04-23T11:27:01+03:00

Розглянуто об’єкти міської вернакулярної культури, що є результатом використання знань та умінь місцевих жителів. Вони поєднують у собі традиційні (народні) технології та локальний досвід повсякденного життя у конкретному архітектурному ландшафті. Більшість імен творців подібних об’єктів найчастіше залишаються невідомими. Висвітлено питання авторської анонімності через призму постмодерних студій, місцевих субкультур та концепцій 1990-х років, методів формування семіотичних та знакових систем для виділення візуальної репрезентації міської ідентичності, а також крізь вирішення завдань повоєнної української реконструкції. Мета: виявити особливості формування анонімного українського дизайну та визначити його роль у процесі повоєнної реконструкції міських просторів. Методологія. Використано культурно-географічний та урбаністичний аналіз, порівняльне вивчення вернакулярних та професійних практик, а також інтерпретацію сучасних архітектурних проєктів та міжнародних виставкових кейсів. Результати. Встановлено, що анонімний дизайн в Україні є результатом самоорганізації міських спільнот та відображає демократизацію архітектурного середовища. У повоєнний період він відбуватиметься у двох формах: традиційній, що спирається на етнічній спадщині і локальних будівельних практиках, та екстреній, що пов’язана з відновленням житла у прифронтових регіонах. Аналіз прикладів тактичного урбанізму, сквоттерських ініціатив та креативних хабів демонструє, що анонімний дизайн стає інструментом культурної адаптації та соціальної інтеграції. Він сприяє формуванню нової ідентичності міста, що ґрунтується на колективній участі, використанні місцевих матеріалів та гнучкій архітектурній логіці. Наукова новизна: систематизовано феномен анонімного дизайну як ключового елемента української урбаністики періоду післявоєнної реконструкції. Практична значущість. Результати можуть бути використані у розробці стратегій відновлення міст України, інтеграції вернакулярних практик у професійний дизайн та формуванні сталої архітектурної політики.

ВІД ЗНЕОСОБЛЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ: КУЛЬТУРНО-ЦІННІСНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ДИЗАЙНУ ПУБЛІЧНОГО САКРАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ С. КЕЛЕБЕРДА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2026-04-23T11:40:31+03:00

У статті досліджено культурно-ціннісну трансформацію публічного сакрального середовища села Келеберда Полтавської області від стану знеособленості до усвідомленої націоналізації як форми художньої самоідентифікації нації. Об’єктом дослідження є меморіальний комплекс «Козацький форпост на Дніпрі», предметом – архітектурно-дизайнерські засоби та механізми їх взаємодії у формуванні національного образу простору. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі архітектурно-дизайнерських засобів і механізмів їх взаємодії під час культурно-ціннісного перетворення сільського сакрального середовища з індиферентного на націоналізоване, що транслює відновлену самоідентичність нації. Методологія. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що визначає дослідницьку стратегію. Метод історико-генетичного аналізу дав змогу виявити етапи деструкції середовища; натурне архітектурне обстеження забезпечило аналіз об’ємно-планувальної структури та її зв’язку з ландшафтом. За допомогою семіотичного аналізу виявлено й інтерпретовано знакову структуру простору, а контекстуальне моделювання уможливило визначення системи взаємодії антропогенних і природних складників комплексу. Результати. Аналітичний підсумок розкриває етапи та зміст культурно-ціннісної трансформації сакрального середовища Келеберди. Визначено, що тривалий період імперської уніфікації та радянська деструкція спричинили десакралізацію та візуальне знеособлення простору. Проаналізовано перехід до радянської мілітарної меморіалізації подій Другої світової війни із застосуванням пластичного мінімалізму. Зафіксовано початок ресакралізації через відновлення архітектурної і духовної домінант Преображенської церкви, що є модерною інтерпретацією традицій українського зодчества. Виявлено механізм трансформації воєнної пам’яті: перетворення знеособленого радянського пам’ятника на символічний хрест змістило акцент з ідеологічної незламності на християнську жертовність співвітчизників. Насичення середовища маркерами ідентичності віддзеркалено в антропоморфних та символічних образах скульптурної групи пам’ятника Тарасу Бульбі. Новітній етап розвитку означений встановленням воєнного горельєфа на честь сучасних захисників України. Визначено роль ландшафтної інтеграції у формуванні цілісного образу «Козацького форпосту на Дніпрі». Наукова новизна. Дослідження зосереджено на локальному географічному осередку – селі Келеберді на Полтавщині, де вже створене й продовжує розвиватися публічне сакральне середовище, зорієнтоване на відтворення національних культурних цінностей та формування спадковості з новітніми практиками мілітарної комеморації. Вперше проаналізовано архітектурно-дизайнерські засоби у синергії з ландшафтом як інструменти збереження ідентичності та її доповнення через взаємодію із сучасним соціокультурним контекстом. Практична значущість. Досвід Келеберди є репрезентативною моделлю для регенерації знеособлених або депресивних ландшафтів історичних малих населених місць України. Реалізована система архітектурно-дизайнерських засобів і принципів семантичного наповнення середовища може бути застосована у проєктуванні меморіальних комплексів з виразною ідентичністю. Окреме значення має висвітлення успішного досвіду меценатської ініціативи О. Мороза як інструмента реалізації культурних проєктів на рівні локальних громад. Застосування цієї візуально-інформативної моделі з варіативним семантичним наповненням на індиферентних територіях сприятиме формуванню культурно-ціннісних кластерів у регіонах України.

ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНА МОВА ІЛЮСТРАЦІЙ ДЖИМА ФЛОРИ В ДИЗАЙНІ ОБКЛАДИНОК МУЗИЧНИХ АЛЬБОМІВ

2026-04-23T11:57:49+03:00

Метою роботи є аналіз стилістично-композиційних особливостей графічної мови Джима Флори на прикладі обкладинок джазових альбомів, за допомогою яких відбувається візуалізація музики. Методологія. Дослідження має системний характер та базується на порівняльно-історичному, візуально-аналітичному та семіотичному методах. Методи мистецтвознавчого дослідження (художньо-графічний, художньо-композиційний та художньо-образний дизайн-аналізи) дають змогу проаналізувати композицію, колір та типографіку робіт Флори, а також виявити зв’язок між візуальним образом і музичним змістом. Для дослідження вибрано ілюстрації Джима Флори для джазових альбомів “Columbia Records” і “RCA Victor”. Результати. У роботі розглянуто творчість Джима Флори в контексті розвитку американського графічного дизайну середини ХХ століття. Дослідження візуально-графічної мови ілюстрацій Флори дало змогу виокремити три групи композицій. Перша група характеризується поєднанням стилістики модерністського гротеску та наїву, має декоративно-шрифтовий характер зі спрощеними формами, контрастною колористикою та ритмічною типографікою. Друга група представляє колірноритмічні композиції з декоративними формами та відчуттям ритму завдяки чергуванню колірних площин. Третя група представлена ритмічно-декоративними композиціями, у яких досягається гармонія між формою, лінією та кольором. Встановлено, що основою стилістики ілюстрацій Флори є експресивна деформація, ритмічна композиція та декоративна площинність. Наукова новизна. У роботі вперше проаналізовано візуально-графічну мову ілюстрацій для обкладинок музичних альбомів американського дизайнера Джима Флори. Доведено, що його стилістичний підхід до візуалізації музики представляє синтез звукового й образотворчого мистецтва. Це стало основою для формування естетики джазового модернізму та розвитку графічного дизайну середини ХХ століття. Практична значущість. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі у сфері графічного дизайну, дизайну ілюстрації та історії мистецтва, а також у практичній діяльності дизайнерів під час створення обкладинок музичних альбомів і візуальної айдентики культурних проєктів

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ КОЛЕКЦІЙНОГО ДИЗАЙНУ

2026-04-23T12:09:40+03:00

Дослідження спрямоване на подолання розрізненості підходів до опису об’єктів колекційного дизайну шляхом розроблення багатопара- метричної класифікації. Визначено чотири параметри: «Тиражність/Рідкісність», «Функціональність/Художність», «Ремесло/Виробництво» та «Визнання/Продаж», які в сукупності дають змогу формувати порівняльний профіль об’єкта за ступенем рідкісності, співвідношенням функції та художньої виразності, способом виготовлення й контекстом визнання та продажу. Методологія. Для досягнення мети застосовано комплекс наукових методів. Виконано систематизований огляд сучасної літератури й релевантних фахових джерел, що у сукупності з методом тематичного кодування дав змогу структурувати зібрані дані у зрозумілі тематичні блоки та виокремити повторювані ознаки, на підставі яких визначено та опрацьовано чотири параметри класифікації об’єктів колекційного дизайну та їхні рівні. Порівняльний аналіз практичних прикладів здійснено шляхом зіставлення п’яти об’єктів меблів за параметрами «Тиражність/Рідкісність», «Функціональність/Художність», «Ремесло/ Виробництво» та «Визнання/Продаж», що дало змогу сформувати профілі об’єктів і показати відмінності між галерейними, музейно визнаними та брендовими лімітованими зразками. Результати. За підсумками огляду фахових джерел визначено такі чотири ключові параметри класифікації об’єктів колекційного дизайну: «Тиражність/ Рідкісність», що охоплює діапазон від унікального екземпляра до малих серій з документально підтвердженим накладом; «Функціональність/Художність», для якого характерні як повністю утилітарні предмети, так і об’єкти з домінуванням естетичної складової частини; «Ремесло/Виробництво», що включає рівні з перевагою ручної праці або виробничого процесу або гібридні технологічні ланцюги; «Визнання/Продаж» про інституційне визнання, кураторський ринок або фірмові канали продажу. Визначені рівні цих параметрів інтегровано у класифікаційну структуру та апробовано на об’єктах колекційного дизайну, що сприяло їх систематизації, незважаючи на розрізнення з різних аспектів. Наукова новизна. У статті запропоновано інтегрований підхід до класифікації об’єктів колекційного дизайну на основі взаємодоповнювальних параметрів з рівнями кодування, що дає змогу формувати порівняльний профіль об’єкта й виходить за межі описів, зведених лише до обмеженості тиражу. Практична значущість. Результати можуть буть використані дизайнерами для аргументованої фіксації «колекційності» предметів, зокрема під час підготовки каталогів, виставкових досьє та аналітичних оглядів

СУЧАСНІ ЖУРНАЛЬНІ СТОЛИКИ: КОНСТРУКЦІЯ, ДИЗАЙН І ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ

2026-04-23T12:38:29+03:00

У статті проаналізовано основні типи конструкцій, матеріали виготовлення, стилістичні напрями та функціональні можливості журнальних столиків, зокрема трансформаційні механізми. На основі проведеного аналізу розроблено авторський дизайн журнального столика у сучасному мінімалізмі з елементами скандинавського стилю. Отримані результати можуть бути використані у проєктуванні та виготовленні меблів побутового призначення. Мета. Метою статті є аналіз конструктивних, матеріальних і стилістичних особливостей журнальних столиків та розроблення дизайнерського рішення журнального столика з урахуванням вимог стійкості, функціональності та сучасних тенденцій інтер’єрного дизайну. Методологія. Застосовано інформаційно-дослідницький та візуально-аналітичний підходи у поєднанні з методами порівняльного аналізу щодо використання журнальних столів в інтер’єрі. Результати. Розглянуто унікальні властивості журнального столу в дизайні інтер’єру. Встановлено, що функціональність, надійність механізмів трансформації, довговічність служби, ціна, безпека, матеріали, естетика та стиль є ключовими факторами, що враховуються під час проєктування дизайну столів. Проведено класифікацію складальних механізмів журнальних столів: «книжка», підйомно-розсувний, трансформер з прихованими вставками, модульний трансформер. Наукова новизна. Обґрунтовано важливість комплексного поєднання конструктивного, дизайнерського та ергономічного підходів до проєктування журнальних столиків. З’ясовано можливості використання універсального дизайну журнального столу в інтер’єрах різних стилів. Визначено функціональне призначення у дизайні інтер’єру столів та особливості їх конструкцій. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути корисними для розроблення нових конструкцій дизайн-проєктування, а також у навчальному процесі під час підготовки фахівців з дизайну та меблевого виробництва.

РОЛЬ СУЧАСНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ВІЗУАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В РЕКЛАМНОМУ ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ

2026-04-23T13:31:24+03:00

Проведене дослідження присвячено всебічному аналізу впливу сучасних матеріалів та цифрових технологій на формування візуальної комунікації в рекламному графічному дизайні з особливим акцентом на трансформацію типографіки. Метою статті є визначення ролі технологічних інновацій та новітніх носіїв у створенні ефективних рекламних повідомлень, що адаптуються до умов сучасного комунікативно-візуального середовища. Методологія. Використання таких аналітичних методів, як систематизація, порівняння, комплексний аналіз та узагальнення, дало змогу цьому дослідженню не тільки чітко визначити основні аспекти теми, але й окреслити, як саме інтеграція штучного інтелекту, варіативних шрифтів та смартматеріалів змінює структуру візуального сприйняття рекламного продукту. Результати. Результати дослідження наочно продемонстрували, що поєднання цифрових технологій (AI, AR, VR) з новими фізичними носіями дає змогу графічному дизайну вийти за межі статичності. Встановлено, що сучасна типографіка перетворюється на динамічну систему, яка здатна реагувати на контекст споживання та взаємодіяти з аудиторією в реальному часі. Наукова новизна цього дослідження полягає в комплексному та багатоаспектному підході до вивчення дизайну як синтезу технологічного прогресу та шрифтової культури. Дослідження не просто констатує факт цифровізації, а детально розкриває механізми впливу «розумних» матеріалів та алгоритмічного проєктування шрифтів на ефективність візуальної комунікації, заповнюючи прогалини у розумінні еволюції рекламного інструментарію. Практична значущість дослідження полягає в розробленні конкретних рекомендацій для графічних дизайнерів, шрифтовиків та фахівців з реклами, що дадуть змогу ефективно впроваджувати інноваційні технології у творчий процес. Це безпосередньо покращить якість візуального контенту, підвищить рівень залученості споживачів та конкурентоспроможність брендів у цифровому та фізичному просторах.

ІНТЕГРАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ КОДІВ МІСТА ФАСТІВ В СУЧАСНУ СИСТЕМУ ВІЗУАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

2026-04-23T13:49:25+03:00

Стаття присвячена актуальній проблемі відновлення історичної спадщини міста Фастів засобами сучасного графічного дизайну. Розглянуто поняття «історичний код міста» та проаналізовано основні символи міста Фастів: козацьку атрибутику доби Семена Палія, сакральну архітектуру (зокрема, неоготичний костел та дерев’яну церкву) та символіку залізничного вузла як місця історичної Злуки. У роботі досліджено методи стилізації та графічної редукції, які дають змогу трансформувати архаїчні геральдичні елементи в актуальну систему візуальної ідентифікації. Обґрунтовано необхідність збереження семантичного навантаження символів за їх візуального спрощення для потреб цифрового середовища та соціальних мереж. Результати дослідження демонструють можливості гармонійного поєднання історичної тяглості та модерних трендів у територіальному брендингу. Метою статті є обґрунтування концептуальної моделі сучасної візуальної ідентифікації міста Фастів та розроблення практичних рекомендацій щодо графічної трансформації історичних кодів громади в цілісну систему візуальної комунікації. Методологія. У роботі застосовано історико-культурний аналіз для вивчення походження та значення символіки Фастова, зокрема герба та локальних архітектурних пам’яток; візуально-аналітичний метод для детального розбору морфології форм, кольорових рішень та пластики наявних історичних знаків; порівняльний аналіз задля зіставлення традиційних геральдичних підходів та вимог сучасного динамічного айдентингу; метод стилізації та графічної інтерпретації для визначення шляхів трансформації складних історичних образів у лаконічні графічні знаки; проєктний підхід для розгляду процесу створення айдентики як дизайн-інструмента для вирішення комунікаційних завдань громади. Результати. Визначено та класифіковано ключові історичні коди міста Фастів (сакральний, козацький, індустріальний); окреслено принципи їх графічної адаптації через спрощення та геометризацію; доведено доцільність поєднання історичної семантики з мовою сучасного мінімалізму для створення впізнаваного бренду міста. Наукова новизна. У статті вперше комплексно розглянуто історичні коди міста Фастів не як статичні музейні експонати, а як динамічну основу для сучасного графічного дизайну. Запропоновано науково обґрунтований підхід до їх трансформації в актуальну візуальну мову, що дає змогу уникнути конфлікту між архаїчною формою та сучасним змістом

МОДЕРНІСТСЬКА ТРАДИЦІЯ У ПЛАСТИЧНИХ МИСТЕЦТВАХ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ХУДОЖНІХ ПРАКТИК ОНОВЛЕННЯ ФОРМИ

2026-04-23T14:08:48+03:00

Метою статті є комплексний аналіз еволюції та актуалізації принципів модернізму в сучасних пластичних мистецтвах на прикладі архітектури та скульптури, а також виявлення тяглості модерністської традиції в контексті переходу від модернізму через постмодернізм до метамодернізму. Особлива увага приділяється осмисленню параметризму, «рідкої архітектури» та технологічного хатеку як інструментів формування нової просторової парадигми, актуальної для відбудови українських міст. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує історико-мистецький, компаративний, культурологічний та структурно-аналітичний методи. Застосовано принципи теоретичної реконструкції генези модерністської традиції: від школи Баухауз до сучасних алгоритмічних практик. Аналіз здійснено на основі концепцій Маркоса Новака, теорії параметризму в архітектурі, а також вивчення творчості Річарда Серри, Захи Хадід, Сантьяго Калатрави, Френка Гері, Нормана Фостера й українських митців О. Сая та І. Світличного. Результати. Встановлено, що модерністська традиція не втратила актуальності, а трансформувалася в інтелектуальний каркас сучасного мистецтва. Простежено еволюцію від геометричного пуризму та соціальної відповідальності Баухаузу до цифрового параметризму й алгоритмічних систем, де архітектурний об’єкт постає як динамічна інтелектуальна структура. Обґрунтовано, що мета-модернізм з його принципом осциляції та раціональної синкретики відображається в художніх практиках через поєднання технологічної складності й гуманістичних смислів. Показано, що сучасна скульптура (зокрема, у творчості Річарда Серри) перетворюється на простір антропологічного досвіду, а українські мистецькі практики демонструють життєздатність модерністських стратегій через індустріальні матеріали та дематеріалізацію форми. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в системному осмисленні параметризму та «рідкої архітектури» як закономірної еволюції модерністської парадигми, а не її заперечення. Уперше в межах цілісного дослідження простежено зв’язок між модерністською раціональністю, метамодерністською осциляцією та сучасними цифровими практиками в архітектурі й монументальній пластиці, їнського міського середовища. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані у сфері архітектурного проєктування, мистецької освіти та стратегічного планування відбудови українських міст. Обґрунтовано доцільність застосування принципів раціональності, сталого розвитку, антропоцентризму та технологічного інжинірингу як основи формування нової якості міського простору. Матеріали статті можуть слугувати теоретичним підґрунтям для розроблення концепцій реконструкції зруйнованих територій та подальших наукових досліджень у галузі сучасного пластичного мистецтва.

ДЕКОНСТРУКТИВНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПІДҐРУНТЯ СУЧАСНИХ ПРАКТИК ДИЗАЙНУ: ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ, АРТТЕРАПЕВТИЧНИЙ І ПРОГНОСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

2026-04-23T14:28:29+03:00

У статті досліджено феномен деконструктивного мислення як інтелектуальної та методологічної бази сучасних практик дизайну. На відміну від класичних підходів, деконструкція розглядається як інструмент критичного аналізу усталених форм і структур, що дає змогу створювати інноваційні об’єкти з багатошаровими смислами. Мета дослідження полягає у виявлення ролі деконструктивного мислення у формуванні сучасних дизайн-практик, зокрема в аспектах емоційно-психологічного впливу, арттерапевтичного потенціалу та прогностичних можливостей дизайну як культурного феномена. Методологія дослідження. Систематизовано такі основні теоретичні підходи до розуміння деконструкції в контексті дизайну: філософський (Ж. Дерріда, М. Фуко, Ж. Бодрійяр), художньо-естетичний (П. Азейман, Ф. Гері, Д. Лібескід) та психологічний (когнітивно-емотивний, арттерапевтичний). Визначено зв’язок між принципами деконструкції та механізмами емоційного сприйняття візуальних образів. Результати дослідження. Обґрунтовано, що деконструктивне мислення виступає не лише філософською концепцією, але й ефективним методологічним інструментом у процесі проєктування сучасного візуального середовища. Воно сприяє переосмисленню принципів естетичної гармонії, відкриває нові можливості для формування емоційного досвіду людини та актуалізує терапевтичну функцію дизайну. Наукова новизна дослідження полягає у міждисциплінарному поєднанні філософських ідей деконструкції із сучасними психологічними та арттерапевтичними концепціями дизайну. Вперше розглянуто деконструктивне мислення як метод не тільки художнього, але й психоемоційного моделювання візуальної комунікації. Практична значущість полягає у можливості застосування деконструк- тивних принципів у професійній дизайнерській діяльності, арттерапевтичній практиці та освітніх програмах з дизайн-мислення. Отримані результати можуть бути використані для розроблення інтерактивних візуальних систем, проєктування середовищ, спрямованих на емоційне залучення й психологічну рефлексію людини

ПРОЄКТУВАННЯ ЛОГОТИПУ КАФЕДРИ НА ОСНОВІ ТИПОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ЛОГОТИПІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-04-23T14:48:16+03:00

Мета дослідження полягає у проведенні типологічного аналізу логотипів закладів вищої освіти (ЗВО), як елементів візуальної ідентичності, узагальненні характерних візуально-графічних рішень і кількісних закономірностей їх використання, а також у науково обґрунтованому проєктуванні логотипу кафедри дизайну та індустрії моди Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано візуально-аналітичний метод, порівняльно-типологічний аналіз та елементи контент-аналізу. Об’’єктом дослідження стала вибірка із 100 логотипів українських і європейських ЗВО. Аналіз виконано за структурним поділом логотипів (текстові, символьні, комбіновані), а також за такими критеріями: читабельність, композиційна цілісність, рівень деталізації, масштабованість, адаптивність до цифрових форматів, відтворюваність у кольорі і монохромному варіанті. Результати. У результаті проведеного типологічного аналізу 100 логотипів закладів вищої освіти встановлено кількісний розподіл видів: 44% – текстові, 40% – комбіновані, 16% – символьні. Домінування текстових і комбінованих логотипів свідчить про їхню поширеність у формуванні візуальної ідентичності. Результати узагальнено та візуалізовано у вигляді діаграми й прикладів логотипів за видами. На основі отриманих даних виконано проєктування логотипу кафедри дизайну та індустрії моди Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. У проєкті використано шрифт Exotc350 Bd BT та кольорову палітру #EF7F1A і #1A87F0. Адаптивність логотипу забезпечено можливістю використання в цифрових середовищах і поліграфічній продукції, уу кольоровому та монохромному варіантах. Наукова новизна.. Наукова новизна дослідження полягає у виконанні порівняльного типологічного аналізу логотипів українських та європейських ЗВО із визначенням кількісного співвідношення текстових, символьних і комбінованих видів, а також у застосуванні отриманих результатів для проєктування логотипу кафедри дизайну та індустрії моди Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля з урахуванням вимог цифрової адаптивності. Практична значущість. Отримані результати можуть використовуватись для проєктування та модернізації логотипів ЗВО та їхніх підрозділів, а також для формування методичних рекомендацій щодо застосування айдентики в цифровому середовищі (соціальні мережі, офіційні вебсторінки, презентаційні матеріали, тощо) і поліграфічній продукції. Запропонований підхід може бути інтегрований у навчальний процес підготовки здобувачів вищої освіти за освітніми програмами В2 «Дизайн. Графічний дизайн», В2 «Графічний дизайн і фешн-індустрія», а також використаний у практичній діяльності дизайнерів

ВИСОКОРЕАЛІСТИЧНІ ЦИФРОВІ ПОРТРЕТИ “KNIGHTS OF UKRAINE” ЯК НОВИЙ ПІДХІД ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

2026-04-23T15:08:10+03:00

Метoю дослідження є створення нового підходу до збереження художньої військово-історичної спадщини України шляхом створення віртуальних галерей (на прикладі проєкту “Knights of Ukraine” – «Лицарі України»), вдосконалення технік та популяризації цифрового портретного живопису, зміни поглядів на систему формування національної пам’яті та військової ідентичності, підвищення престижу Збройних сил України в умовах повномасштабного вторгнення рф, яке триває. Методологія. В рамках дослідження проводиться аналіз доробку художників проєкту “Knights of Ukraine” як прикладу високого цифрового мистецтва, айдентики Збройних сил України, української військової геральдики часів УНР. В основу створення портретів покладено принцип винятково ручного виконання без застосування технологій штучного інтелекту та алгоритмів генеративної комп’ютерної графіки. Художники використовують графічний планшет, авторські цифрові пензлі, зокрема, створюючи власні прийоми та техніки їх застосування. Цей підхід дає змогу досягти унікальної високої реалістичності (hyperrealism) та максимальної емоційної глибини, зберігаючи почерк автора, що є ключовим елементом авторської ідентичності. Для обґрунтування ролі віртуальних галерей застосовуються методи порівняльного аналізу традиційних меморіальних інституцій та можливостей інтерактивних цифрових просторів. Результати. Запропонована авторська методологія виконання високореалістичних цифрових портретів, яка включає набори цифрових пензлів та прийоми їх застосування. Проведено аналіз геральдики УНР та української військової традиції, зокрема еволюції сучасної айдентики Збройних сил України. Запропоновано підхід до збереження сучасної військової спадщини ЗСУ через створення нетлінних цифрових портретів, захищених від фізичного знищення, та формування віртуальних цифрових галерей як логічний крок розвитку інституцій української національної пам’яті. Наукова новизна. Вперше вводиться в науковий обіг та піддається комплексному мистецтвознавчому та культурологічному аналізу проєкт “Knights of Ukraine” («Лицарі України») як прецедент створення художньої військово-історичної спадщини у високореалістичному цифровому форматі. Розроблено та теоретично обґрунтовано авторську методологію ручного цифрового портретування (гіперреалізм), що базується на авторських прийомах використання цифрових пензлів і графічного планшета, доводячи можливість досягнення найвищого художнього рівня без застосування генеративних алгоритмів ШІ. Запропоновано нову модель формування та збереження сучасної військової ідентичності та національної пам’яті через систему нетлінних цифрових портретів та віртуальних галерей, що є інноваційним кроком у розвитку українських меморіальних інституцій. Проведено порівняльний аналіз традиційних принципів військової геральдики (зокрема, часів УНР) та еволюції сучасної айдентики Збройних сил України у контексті відображення цих елементів у цифровому портретному живописі. Практична значущість. Результати дослідження надають дієвий інструмент для культурної дипломатії України. Високореалістичні цифрові портрети, створені вручну, можуть бути використані у міжнародних проєктах, виставках та інформаційних кампаніях для підвищення престижу Збройних сил України, формування позитивного іміджу воїна-захисника та просування українських наративів у глобальному культурному просторі, забезпечуючи при цьому розвиток інституцій національної військово-історичної спадщини України. Авторами запропонована методологія створення портретів цифрового художнього гіперреалізму, яка може бути включена до навчальних програм мистецьких та дизайнерських закладів, слугуючи еталоном поєднання традиційної художньої майстерності та новітніх технологічних інструментів

МЕТОДОЛОГІЧНА ТРІАДА ТА ЦИФРОВА ІНТЕГРАЦІЯ У ВИКЛАДАННІ СПЕЦІАЛЬНОГО РИСУНКА ДЛЯ ГРАФІЧНИХ ДИЗАЙНЕРІВ

2026-04-23T15:26:29+03:00

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та практичній апробації інноваційної методики викладання спеціального рисунка для майбутніх графічних дизайнерів в умовах стрімкої цифровізації мистецької освіти. Мета. Метою статті є наукове обґрунтування ефективності застосування методологічної тріади «Аналіз – Інтерпретація – Трансформація» як когнітивного фундаменту підготовки дизайнерів, здатної подолати «цифровий розрив» між академічними навичками та сучасним програмним інструментарієм. Методологія. Дослідження базується на комплексному підході, що поєднує принципи класичної академічної школи Одеської державної академії будівництва та архітектури з концепціями візуального мислення Р. Арнхейма та пропедевтики Й. Іттена. Застосовано методи структурної деконструкції форми, полігонального аналізу об’ємів та цифрової конвергенції ескізних напрацювань у графічному середовищі “Adobe Creative Cloud”. Результати. Встановлено, що впровадження тріади забезпечує поетапне формування професійних компетенцій: від розуміння тектоніки об’єкта до створення авторського концептарту. Проаналізовано шість етапів практичного курсу, де кожне завдання (від аналізу черепа до асоціативного пейзажу) інтегроване з вимогами сучасного ринку дизайну. Доведено, що використання методу «коробки» та архітектонічного моделювання є критично важливим для майбутньої роботи з 3D-графікою та складними інтерфейсами. Цифрова фіналізація традиційних рисунків дає змогу зберегти «живу» лінію, підвищуючи конкурентність дизайнера в епоху штучного інтелекту. Наукова новизна. Вперше артикульовано методику спеціального рисунка для дизайнерів через призму архітектурної логіки ОДАБА, де рисунок розглядається не як копіювання натури, а як інтелектуальна система проєктного моделювання. Запропоновано модель безшовної інтеграції ручної графіки в растровий та векторний робочі процеси. Практична значущість. Запропонована методика може бути впроваджена у навчальні плани закладів вищої освіти художньо-проєктного спрямування. Результати дослідження сприяють підвищенню якості підготовки фахівців, здатних до глибокого візуального аналізу та створення оригінальних інтелектуальних продуктів візуальної комунікації.

ОСОБЛИВОСТІ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИХ ТА ТЕМПОРАЛЬНИХ АСПЕКТІВ ІНКЛЮЗІЇ У ПРОЄКТУВАННІ ОБ’ЄКТІВ СУЧАСНОГО УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ

2026-04-23T15:39:00+03:00

У сучасному світі питання соціальної інклюзії та доступності простору перестали бути суто технічним завданням архітектурного проєктування. Попри наявність розгалуженої системи державних будівельних норм (ДБН), механічне впровадження елементів доступності часто не досягає своєї мети, залишаючись формальним «додатком» до міського середовища. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю перегляду інклюзії не як набору пандусів чи підйомників, а як глибинного соціокультурного процесу, що визначає життєздатність громад. Мета. Метою статті є аналіз взаємозв’язку концепцій соціальної інклюзії, доступності та універсального дизайну в контексті проєктування та розвитку громад; обґрунтування потреби переходу від технічного до соціокультурного розуміння інклюзивних процесів. Методологія. У дослідженні застосовано «розуміючу методологію» та екзистенційну феноменологію як альтернативу постпозитивістському контролю. Результати. Доведено, що доступність є вторинною щодо інклюзії та виступає лише матеріальним втіленням і якісним показником інклюзивного процесу, а не його причиною. Виявлено, що редукціоністське фокусування виключно на фізичних бар’єрах (архітектурна доступність) без урахування ментальних і психосоціальних аспектів призводить до відчуження мешканців від створеного середовища. Встановлено, що інклюзія є динамічним процесом, який розвивається незалежно від зовнішнього проєктування. Наукова новизна. Запропоновано зміну парадигми сприйняття інклюзії: відхід від трактування її як набору технічних стандартів (ДБН) до розуміння як темпорального соціокультурного процесу. Обґрунтовано органічний характер інклюзивних механізмів навіть у жорстких ієрархічних структурах. Практична значущість. Запропонований підхід дає змогу архітекторам та дослідникам зайняти позицію «включеного спостерігача», що сприяє створенню рішень, які відповідають реальним смислам громад. Інклюзія розглядається як стратегічний механізм накопичення людського капіталу, що є критично важливим для сталого розвитку територій та соціальної згуртованості.

ОБРАЗ І КОНЦЕПТ У ФЕШН-ІЛЮСТРАЦІЇ: ГРАФІЧНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПРОЄКТНА ЕСТЕТИКА ХХ–ХХІ СТОЛІТЬ

2026-04-23T15:48:11+03:00

Метою дослідження є комплексний аналіз образно-концептуальних і графічних стратегій у фешн-ілюстрації ХХ–ХХІ століть, що формують нові візуальні моделі репрезентації моди. Стаття досліджує, яким чином фешн-ілюстрація трансформується з інструмента фіксації стилю в автономну проєктну практику, де поєднуються естетика, критичне осмислення та візуальне конструювання культурного контексту. Методологія. У роботі застосовано міждисциплінарну методологію, що поєднує принципи мистецтвознавчого аналізу, візуальних студій, теорії дизайну та наративної графіки. Використано системно-порівняльний аналіз авторських ілюстративних практик, а також інтерпретативний підхід до графічної мови як комунікативного коду модного мислення. Вивчено вплив технологічних медіа й змін у культурній парадигмі на трансформацію художніх засобів. Результати. Проаналізовано ключові зміни в художній природі фешн-ілюстрації: від реалізму й декоративізму початку ХХ століття до абстрактно-експериментальних і цифрових стратегій сучасності. Визначено актуальні графічні підходи – лінійну динаміку, колір як концепт, композиційну фрагментацію, текстурну гібридність, що утворюють естетичну мову модного образу. Акцентовано увагу на переході від стилістичного зображення до семантично навантаженої візуальної оповіді. Наукова новизна. Дослідження пропонує нове бачення фешн-ілюстрації як автономного концептуального простору, де графічна форма не лише слугує репрезентацією моди, а стає засобом її проєктування. Обґрунтовано ідею фешн-ілюстратора як візуального інтерпретатора соціокультурних кодів, а не просто посередника між дизайнером і глядачем. Практична значущість. Отримані результати можуть бути застосовані в академічній та освітній діяльності в галузях дизайну, ілюстрації, модознавства, візуальних мистецтв. Стаття також є корисною для розробників візуальних стратегій брендів, кураторів виставкових проєктів, аналітиків візуальної культури, які досліджують комунікативні функції графічного образу в контексті моди

РОЛЬ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ В ФОРМУВАННІ ВІЗУАЛЬНОГО ОБРАЗУ БРЕНДУ

2026-04-23T16:04:07+03:00

Мета дослідження: здійснити огляд теоретико-прикладних джерел щодо ролі графічного дизайну в брендингу та уточнити принципи формування візуального образу бренду в умовах цифрових медіа та мультиплатформності. Методологія дослідження. Використано такі методи: теоретичний аналіз і синтез; узагальнення та систематизація; порівняльно-логічний аналіз; семіотичний і візуально-комунікативний аналіз. Методологічними основами становлять такі підходи: системний, комунікативний, когнітивно-психологічний, культурологічний, медіаорієнтований. Результати дослідження. Систематизовано п’ять теоретичних підходів до ролі графічного дизайну в брендингу (комунікативний, семіотичний, когнітивно-психологічний, культурологічний, маркетинговий) та розмежовано їх пояснювальні межі щодо смислотворення, впізнавання й оцінювання бренду. Уточнено структуру візуального образу як систему елементів і правил застосування (логотип, типографіка, колір, композиція, повторювані мотиви, іконографіка, гайдлайни), що забезпечує відтворюваність образу в різних каналах. Показано механізми впливу графічних рішень на впізнаваність, відмінність, довіру, послідовність образу та емоційну атрибуцію через когнітивну економію, асоціативне кодування й ефект повторюваності; окремо акцентовано роль логотипу як інструмента швидкої ідентифікації. Обґрунтовано принцип «керованої варіативності» для цифрової айдентики: розмежування інваріанта бренд-образу та змінних форм подачі, що поєднує адаптацію й динамізацію із збереженням цілісності. Теоретичні положення ілюстровано кейсами: масштабування параметрів логотипу в простір, суперграфіка в соціальних медіа, сценарне впровадження редизайну через регламенти застосування. Наукова новизна полягає в уточненні та систематизації ролі графічного дизайну у формуванні візуального образу бренду в цифрових медіа та мультиплатформності: розмежовано пояснювальні межі п’яти підходів, описано механізми впливу графічних рішень на бренд-сприйняття з акцентом на ролі логотипу й повторюваності в цифрових каналах. Практична значущість полягає в тому, що запропоновані принципи й модель «керованої варіативності» можна безпосередньо застосовувати для проєктування та стандартизації цифрової айдентики бренду, забезпечуючи цілісність і впізнаваність у різних каналах і на різних платформах

СИМВОЛІКА КОВАНОГО ХРЕСТА ЯК ФОРМА ХУДОЖНЬОЇ РЕФЛЕКСІЇ ВІЙНИ (НА МАТЕРІАЛІ МІЖНАРОДНОЇ ІНІЦІАТИВИ «WITH LOVE TO UKRAINE»)

2026-04-23T16:24:02+03:00

Метою статті є осмислення феномена сучасного ковальського мистецтва в умовах війни на прикладі міжнародної мистецько-волонтерської ініціативи «With Love to Ukraine», а також виявлення його художньо-символічного, етичного та гуманістичного потенціалу як форми культурного спротиву й міжкультурної солідарності. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи мистецтвознавчого аналізу, іконографічного й іконологічного тлумачення, формально-пластичного аналізу, а також культурологічного й контекстуального підходів. Застосовано аналіз конкретних художніх об’єктів, експозиційних практик і авторських інтерпретацій символу хреста в сучасному мистецькому дискурсі. Результати. У статті доведено, що ковальське мистецтво в межах проєкту «With Love to Ukraine» виходить за рамки ремісничої або декоративної практики й постає як потужний засіб візуального висловлювання колективного досвіду травми, утрат і надії. Образ хреста трансформується з традиційного сакрального знака в багатошарову метафору пам’яті, гідності, спротиву та солідарності. Проєкт продемонстрував здатність мистецтва об’єднувати митців з різних країн і формувати глобальний гуманістичний діалог. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі міжнародної ковальської ініціативи як явища сучасного воєнного мистецтва та виявленні нових смислових трансформацій символу хреста в контексті війни, де естетичне нерозривно поєднується з етичним і соціальним виміром. Практична значущість. Матеріали статті можуть бути використані в мистецтвознавчих дослідженнях, музейній і виставковій практиці, освітніх курсах із сучасного мистецтва, а також у кураторській діяльності для формування експозицій, присвячених темам війни, пам’яті й культурного спротиву

ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРУ В ІНТЕР’ЄРНІЙ 3D-ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТЕМАТИЧНОГО ЗАКЛАДУ НА ПРИКЛАДІ СУШІ-БАРУ

2026-04-23T16:36:15+03:00

У даній статті розглядається проблема психологічного впливу кольору в інтер’єрній 3D-візуалізації тематичних закладів громадського харчування на прикладі суші-бару. Колір у дизайні інтер’єру відіграє важливу роль, оскільки безпосередньо впливає на емоційний стан відвідувачів, їхній настрій, апетит та загальне сприйняття простору. У сучасних умовах активного розвитку цифрових технологій 3D-візуалізація стає ефективним інструментом проєктування, що дозволяє заздалегідь оцінити майбутній вигляд інтер’єру та його психологічний вплив на споживача. Особливо актуальним є використання психології кольору у тематичних закладах, де візуальне середовище має підкреслювати концепцію кухні та формувати впізнаваний образ закладу. Мета: визначення доцільності використання теплих, холодних і нейтральних відтінків для створення комфортного та привабливого простору суші-бару. Методологія. Джерельну базу дослідження становлять: наукові публікації з теорії дизайну та психології кольору; фахові статті з дизайну інтер’єрів; аналітичні матеріали, присвячені впливу кольору на емоційний стан людини. У процесі дослідження застосовано такі методи: аналіз і систематизація наукових джерел; узагальнення теоретичних положень з психології кольору; порівняльний аналіз психологічних властивостей різних кольорів; теоретичне моделювання їхнього впливу на сприйняття інтер’єрного простору. Дослідження має теоретико-практичний характер і спрямоване на обґрунтування доцільності використання кольору як засобу формування емоційно-психологічного комфорту в дизайні інтер’єрів. Результати. Встановлено, що теплі кольори (червоний, жовтий, рожевий, багряний) сприяють стимулюванню апетиту та асоціюються з ключовими продуктами суші-бару, зокрема червоною рибою. Холодні відтінки (зелений, смарагдовий, синій) підкреслюють свіжість, природність і зв’язок із морською тематикою. Нейтральні кольори (білий і чорний) забезпечують візуальний баланс, чистоту та цілісність простору. Наукова новизна полягає у комплексному поєднанні психології кольору з інтер’єрною 3D-візуалізацією в контексті проєктування тематичного суші-бару, що дозволяє розглядати колір як інструмент емоційного впливу ще на етапі цифрового моделювання. Практична значущість роботи полягає в можливості використання отриманих результатів у проєктуванні інтер’єрів закладів громадського харчування та оптимізації роботи дизайнера.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ КОРИСТУВАЦЬКОГО ДОСВІДУ В UI/UX-ДИЗАЙНІ ЦИФРОВИХ ТУРИСТИЧНИХ ПЛАТФОРМ

2026-04-23T17:31:24+03:00

Метою статті є теоретичне узагальнення та систематизація основних принципів формування користувацького досвіду в UI/UX-дизайні цифрових туристичних платформ з урахуванням когнітивних, емоційних і контекстуальних чинників взаємодії. Методологія. В основу дослідження покладено загальнонауковий і кросдисциплінарний підходи, що реалізуються через аналіз візуальних комунікацій, спеціальні методи й емпіричні способи вивчення взаємодії користувача з вебінтерфейсом. Для досягнення мети використані порівняльний, хронологічний методи, а також методи системного аналізу та спостереження. Результати. Установлено, що користувацький досвід є ключовим чинником ефективності цифрових туристичних платформ у сучасному інформаційному середовищі. Цифровий туризм функціонує як складна система взаємодії між користувачем, технологічною інфраструктурою та культурним контекстом дестинації, а UX є інтегративним елементом, що поєднує функціональні, когнітивні й емоційні аспекти взаємодії. Туристичні цифрові сервіси характеризуються високою змістовністю, сценарністю використання та варіативністю користувацьких аудиторій, що зумовлює підвищене когнітивне навантаження й потребу в чіткій структурі інформаційної архітектури, зрозумілій навігації та логічній організації контенту. Тому основними принципами формування користувацького досвіду в цифрових туристичних платформах є орієнтація на користувача, структурованість інформаційної архітектури, зниження когнітивного навантаження, адаптивність, контекстність та емоційна узгодженість інтерфейсу. Науковою новизною дослідження є систематизація сучасних підходів до UI/UX-дизайну туристичних вебсервісів з урахуванням локального культурного контексту й національної візуальної ідентичності. Практична значущість полягає у формулюванні рекомендацій з розробки ефективного концептуального UI/UX-рішення для туристичного вебсервісу, адаптованого до потреб українського користувача та специфіки міського культурного середовища. Крім того, отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі здобувачів дизайнерських освітніх програм і спеціалістів цифрової комунікації.

СУЧАСНІ ПРАКТИКИ В ОСВІТІ МОДИ: МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОЄКТУВАННЯ ТА ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФЕШН-ІНДУСТРІЇ

2026-04-23T17:39:22+03:00

Метою статті є аналіз і узагальнення сучасних практик освіти моди з акцентом на використання цифрових технологій моделювання, проєктування та конструювання виробів в процесі підготовки майбутніх фахівців фешн-індустрії. Дослідження спрямоване на виявлення ролі 3D-технологій у формуванні професійної компетентності здобувачів освіти та їх готовності до діяльності в умовах цифровізації індустрії моди. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системний, компетентнісний та дизайн-орієнтований підходи. У роботі використано методи аналізу та синтезу наукових джерел, порівняльного аналізу освітніх практик, узагальнення педагогічного досвіду, а також методи проєктного та візуального аналізу, що застосовуються в освіті моди. Результати. Встановлено, що інтеграція цифрових технологій в освіту моди та професійну підготовку фахівців фешн-індустрії, зокрема 3D-моделювання, віртуального проєктування та цифрової типології фігури, суттєво підвищує якість професійної підготовки майбутніх фахівців фешн-індустрії. Такі сучасні практики сприяють розвитку просторового мислення, креативності, здатності до міждисциплінарного проєктування та адаптації до сучасних вимог фешн-ринку. Обґрунтовано доцільність поєднання теоретичних засад дизайну з практико-орієнтованими цифровими інструментами в освітньому процесі. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні освітньої моделі підготовки майбутніх фахівців індустрії моди, що базується на інтеграції смарттехнологій, 3D-проєктування та сучасних тенденцій індустрії моди як цілісної системи формування професійної компетентності. Практична значущість результатів полягає у можливості використання отриманих висновків під час оновлення освітніх програм, навчальних дисциплін та методичного забезпечення підготовки фахівців фешн-індустрії, а також у впровадженні цифрових освітніх хабів і 3D-технологій у фахову освіту моди.

ЗАЧІСКА ЯК СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ У МОДНИХ ПОКАЗАХ

2026-04-23T17:53:56+03:00

У статті досліджується зачіска як важливий елемент у створенні художнього образу у показах колекцій дизайнерів і відомих брендів на Тижнях моди. Мета дослідження полягає у виявленні ролі зачіски у створенні художнього образу на прикладах колекцій відомих брендів. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує як загальні методи – аналізу, синтезу та узагальнення; так і методи образно-стилістичного і формального аналізу. Результати дослідження засвідчили, що зачіска на модних показах – це ключовий елемент художнього образу, який доповнює концепцію дизайнера, трансформує модель та підкреслює стильове спрямування колекції. Останніми роками на подіумах можна побачити найрізноманітніші варіанти зачісок – від мінімалістичних і лаконічних до сміливих та екстравагантних. Наведено приклади колекцій відомих брендів на Тижнях моди з 2018 по 2025 роки, в яких зачіска відігравала значну роль у формуванні образу, зокрема, Armani Prive, Ardazei, Vaishali S., Valentino, Mugler, Victoria Beckham, Miu Miu, Louis Vuitton та ін. Звернено увагу на зачіски, створені відомими стилістами: Гвідо Палау, Естер Ленгем та ін. Підсумовано, що зачіска є обов’язковим елементом художнього образу кожного показу моди і основним атрибутом у світі моди, крім одягу, взуття та аксесуарів. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг нових даних про колекції під час останніх світових Тижнів моди 2025–2026 років, виявленні типів зачісок, що використовують відомі бренди для створення подіумного образу. Практична значущість полягає у можливості застосування результатів дослідження в теоретичних курсах з історії моди і перукарської справи, а також у практиках сучасної зачіски та створення художнього образу для модних показів

ДИЗАЙН СТУДЕНТСЬКОГО ПОБУТУ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВЕКТОРИ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕСТИБЮЛІВ ГУРТОЖИТКІВ

2026-04-23T18:06:26+03:00

У статті розглянуто інструменти формування сучасного культурно-естетичного та функціонального середовища вестибюлів студентських гуртожитків. Розглянуто цілісні моделі інтер’єрних просторів вестибюлів, у яких вдало поєднується художня виразність та ергономічна доцільність проєктних рішень. Сформовано основні вектори трансформації середовища, які разом із функціональною організацію простору направлені на створення максимально комфортного середовища. Автори приділяють особливу увагу функціональній організації простору, яка впорядковує простір візуально. Такий підхід створює безпечний і комфортний простір для комунікації. Використання сучасного програмного забезпечення дасть змогу змоделювати оптимальні сценарії зонування, меблювання й візуалізації, що сприяють трансформації вестибюлів студентських гуртожитків у сучасні центри соціальної активності молоді. Мета. Обґрунтувати інструменти формування сучасних культурно-естетичних і функціональних середовищ вестибюлів студентських гуртожитків, спрямованих на трансформацію в комфортні й затишні соціальні хаби. Методологія. Методологічна база дослідження ґрунтується на системному підході, що поєднує аналітичне моделювання, нормативний аналіз і методи візуально-естетичного проєктування, метод соціокультурного аналізу. Обґрунтовано оптимальні сценарії зонування, меблювання й візуалізації просторів, що дало змогу поєднати естетичну привабливість із технічною досконалістю. Результати. Структуровано цілісні моделі інтер’єрних просторів вестибюлів, які базуються на принципах ергономічності й естетичної цінності. Визначено ключові вектори оновлення середовища, де головним інструментом трансформації є функціональне зонування. Такий підхід впорядковує середовище візуально та створює умови для комфортної комунікації й спільної діяльності студентської спільноти у вестибюлях студентських гуртожитків. Наукова новизна. Уперше запропоновано новий підхід до перетворення типових вестибюлів студентських гуртожитків на відкриті соціальні простори студентської активності. Отримало новий зміст розуміння соціально-комунікативного простору, що реалізується через архітектурно-дизайнерські рішення, орієнтується на створення безпечного й адаптивного простору для студентів. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути реалізовані в планувальних рішеннях і візуалізаціях; при проєктуванні або модернізації інтер’єрів вестибюлів студентських гуртожитків, що належать до матеріальних ресурсів закладів вищої освіти. Запропоновані підходи закладають фундамент для інтеграції сучасних соціокультурних просторів у типову забудову студентських містечок.

ЕСТЕТИКО-ЕРГОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ПРОЄКТУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ЗАХИСНОЇ МАСКИ В СИСТЕМІ СУЧАСНОГО ДИЗАЙНУ

2026-04-23T18:19:59+03:00

Метою роботи є наукове обґрунтування комплексу естетико-ергономічних чинників проєктування медичної захисної маски як об’єкта сучасного дизайну та визначення принципів її формоутворення у взаємозв’язку з антропометрією обличчя, вимогами функціонального захисту й візуально-образною репрезентацією в структурі повсякденного й комунікативного образу людини. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному поєднанні методів дизайн-аналізу й ергономічного підходу. Застосовано морфологічний і композиційно-пропорційний аналіз форми виробу з урахуванням закономірностей гармонізації та принципів пропорційності, зокрема апеляції до пропорційних співвідношень обличчя; естетико-семантичний аналіз маски як елемента образу й носія комунікативних значень у постпандемічному соціокультурному контексті. Елементи ергономічної оцінки спрямовані на зіставлення вимог комфортності носіння, щільності прилягання, стабільності фіксації та збереження захисної функції з вимогами візуальної виразності й цілісності силуетно-лінійної побудови. Результати. Виявлено, що проєктування медичної захисної маски в системі сучасного дизайну має спиратися на узгодження трьох взаємопов’язаних контурів: функціонального – захист, щільність прилягання, гігієнічність; ергономічного – комфорт, керованість посадки, стабільність під час мовлення та міміки; естетико-композиційного – гармонізація з пропорціями обличчя, ритміко-лінійна організація, візуальний баланс. Обґрунтовано доцільність трактування маски як об’єкта формотворення, а також систематизовано дизайн-чинники, що підвищують естетичну інтеграцію маски в образ відповідно до контексту використання. Наукова новизна полягає в комплексному визначенні медичної захисної маски як об’єкта сучасного дизайну, для якого естетико-ергономічні параметри є не додатковими, а системоутворювальними чинниками проєктного рішення. Уточнено принципи гармонізації форми маски з пропорціями обличчя в логіці композиційно-пропорційного підходу й окреслено взаємозалежність між ергонмічною адекватністю виробу та його візуальною коректністю в структурі костюмного образу. Практична значущість результатів полягає в можливості застосування сформульованих положень для формування дизайн-вимог до проєктних рішень медичних масок, розроблення серійних та індивідуалізованих моделей, а також для експертної оцінки наявних зразків за критеріями ергономіки й естетичної інтегрованості в образ користувача.

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА КОЛЬОРУ: МИСТЕЦТВО, ДИЗАЙН, РЕКЛАМА

2026-04-23T18:38:39+03:00

Метою статті є ретроспектива літературних джерел і тематичних вебресурсів відкритого доступу, присвячених кольору у візуальній культурі. Методологія. Міждисциплінарний підхід дає змогу комплексно вивчати колір і визначати його вагому експресивну роль у візуальній культурі. Відповідно, обрано соціокультурний, системно-структурний, порівняльний і праксеологічний методи, а також метод теоретичного узагальнення. Результати. Джерела інформації авторкою розподілено на групи: монографії, матеріали наукових конференцій з проблем кольору, словники, навчальні посібники й практичні керівництва. На підставі порівняльного аналізу виявлено розуміння кольору як головного виражального засобу в мистецтві, дизайні та рекламі. Наукова новизна. Запропоновано авторську концепцію монографії на основі комплексного дослідження кольору: теорії та практики, особливостей кольору в культурах світу, видатних персоналій, наявних інституцій, матеріалів, впливу комп’ютерних технологій. Естетика кольору – головна тема видання, у якому розкрито функціональні, социокультурні й асоціативно-емоційні чинники. Теоретичним фундаментом були тематичні словники, наукові публікації українських і зарубіжних авторів, присвячені прикладним аспектам естетосфери й стилістики кольору, а також факторам впливу етнокультурних традицій на сучасну візуальну культуру, кольору як національного ресурсу тощо. Практична значущість. Критичний контент-аналіз наявних сайтів з дизайну середовища, моди, реклами, вебдизайну виявив певну претенціозність, швидкоплинність, часто суперечність або поверховість рекомендацій у використанні відомостей про колір. Матеріали дослідження можуть бути використані при складанні навчальних курсів з фахових дисциплін для мистецьких закладів вищої освіти України відповідно до положень європейської університетської дидактики про цінність наукової роботи й упровадження її результатів у практичну діяльність та освіту.

ВІДТВОРЕННЯ АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ОФОРМЛЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ФАСАДІВ ЩОЙНО ВИЯВЛЕНОГО ОБ’ЄКТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ «КЛУБ-ЇДАЛЬНЯ» (ПІЗНІШЕ БУДИНОК КУЛЬТУРИ ЗАВОДУ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ») У М. ЗАПОРІЖЖІ

2026-04-23T18:48:42+03:00

Метою статті є визначення особливостей історії існування й трансформацій архітектурно-художнього оформлення щойно виявленого об’єкта культурної спадщини «КЛУБ-ЇДАЛЬНЯ» (пізніше Будинок культури заводу «Запоріжсталь») у м. Запоріжжі. Методологія дослідження базується на вивченні й аналізі історичних даних про будівлю, аналізі її архітектурно-художнього оформлення в контексті архітектурно-містобудівного та художнього розвитку забудови району Шостого селища Запоріжжя. Результати дослідження полягають у визначенні особливостей історії існування й архітектурно-художнього оформлення досліджуваної будівлі. Науковою новизною є те, що дослідження є першим, де комплексно розглядається історія виникнення, архітектурних трансформацій цієї будівлі та конкретно визначається її архітектурно-художня цінність сьогодні, надаються рекомендації щодо відтворення архітектурно-художнього оформлення її історичних фасадів. Практична значущість полягає в тому, що результати можуть бути використані для облікової документації та паспорту пам’ятки, у процесі прийняття проєктних рішень щодо її реставрації та пристосування, для популяризації культурної спадщини Запоріжжя тощо.

АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАБУДОВИ ІСТОРИЧНОГО РАЙОНУ ФРИДРИХІВКА У ЛЬВОВІ

2026-04-23T19:02:17+03:00

З кінця ХІХ ст. на місці давнього міського парку Фридрихівка на околиці Львова тривало активне будівництво, зокрема в міжвоєнну добу тут тривала розбудова нової житлової дільниці. Утім досі архітектура Фридрихівки кін. ХІХ – І пол. ХХ ст. не класифікується як історична відповідно до історико-архітектурного опорного плану (ІАОП) м. Львова та залишається мало дослідженою фахівцями. Метою статті є визначення архітектурно-художніх особливостей, класифікація та виявлення стану збереження історичної забудови району, обмеженого вул. Т. Шевченка, межею Янівського цвинтаря й межами Личаківської виправної колонії № 30 у м. Львові. Методологія. Методологічну основу дослідження становили загальнонаукові методи теоретичного й емпіричного рівня, а саме: спостереження, вивчення документів, аналогія, групування, екстраполяція, узагальнення, індукція, дедукція, порівняння, абстрагування, історичний метод, структуризація. Результати. У результаті дослідження виявлено велику кількість збереженої історичної забудови Фридрихівки та проведено її стилістичну атрибуцію. Виявлено такі архітектурні напрями: історизм кін. ХІХ ст., сецесію, міжвоєнний функціоналізм ХХ ст., історизм радянського періоду. З’ясовано, що архітектурно-художній каркас історичної забудови формують будинки доби функціоналізму: за їх стилістично-мистецьким вистроєм виокремлено 8 основних типів із підтипами. Також результатом став опис стилістично-мистецького вистрою кожної виявленої історичної будівлі Фридрихівки, яка підлягає мистецькому аналізу. Визначено, що внаслідок самочинної розбудови мешканцями більшість історичних будинків значною мірою втратили своє автентичне архітектурно-художнє вирішення, окрім принципових рис (висотність, принципова пластика, пропорції прорізів, пляма забудови). Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше описано, структуровано й стилістично атрибутовано архітектурно-художні особливості збереженої історичної забудови Фридрихівки, висунуто припущення про точне місце розташування будівлі Янівської рогатки. Практична значущість статті полягає в можливості використання її результатів для глибших фахових краєзнавчих і мистецтвознавчих студій, розширення та вдосконалення ІАОП м. Львова, доповнення довідникових і науково-популярних матеріалів з архітектури м. Львова, майбутніх реставраційних робіт на об’єктах.

ДИЗАЙН ВІЗУАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ У МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ: АНАЛІЗ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ГРАФІЧНИХ ПРИЙОМІВ РЕКЛАМИ Й СТРІТ-АРТУ

2026-04-23T19:12:36+03:00

Мета дослідження полягає у виявленні спільних і відмінних принципів візуальної мови реклами й стріт-арту, а також аналізі ідеологічних стратегій, що стоять за їх графічними рішеннями. У рамках роботи поставлено завдання систематизувати художні засоби, якими користуються маркетингові комунікації та вуличне мистецтво, а також визначити очікувані результати застосування задіяних візуальних прийомів. Методологія дослідження ґрунтується на змішаному підході, що поєднує порівняльний, семіотичний і візуально-аналітичний методи. Особлива увага приділяється аналізу історичних передумов виникнення стріт-арту, механізмам його протистояння агресивному маркетингу, а також дослідженню елементів їх візуальної граматики – колористики, типографіки, композиції та масштабу. Результатом дослідження стало визначення спільних і відмінних принципів візуальної мови реклами й стріт-арту, зокрема їхніх підходів до використання кольору, типографіки та композиції у формуванні повідомлення; виявлення закономірностей формування їхньої візуальної мови; уточнення ролі ідеологічних та емоційних чинників, що визначають відмінність між комерційними й некомерційними візуальними повідомленнями; запропоновано інтерпретацію міського простору як арени візуального діалогу між комерційними й громадянськими системами. Наукова новизна полягає в систематизації та теоретичному вдосконаленні візуальних стратегій маркетингу й стріт-арту, які розглядаються як окремі практики, а також як складові єдиної візуальної системи громадського простору. Практична значущість дослідження полягає у створенні теоретичної бази для розуміння механізмів візуальної комунікації в міському середовищі. Результати можуть бути використані в галузях графічного дизайну, маркетингу, урбаністики й культурології, сприяючи глибшому розумінню взаємодії комерційних і некомерційних форм візуального висловлювання. Запропоновані підходи мають потенціал для подальшого використання в дослідженнях, а також у практиці створення соціально орієнтованих візуальних проєктів і міського планування

АРХІТЕКТУРНА ЕВОЛЮЦІЯ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЗНАЧЕННЯ МОНУМЕНТАЛЬНИХ КАПЛИЦЬ В УКРАЇНІ: ВІД РЕНЕСАНСНИХ АНСАМБЛІВ ДО СУЧАСНИХ МЕМОРІАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ

2026-04-22T09:49:05+03:00

Стаття присвячена архітектурній еволюції та соціокультурному значенню монументальних каплиць в Україні від XVI ст. до сьогодення, з акцентом на ключові приклади у Львові (каплиця Трьох Святих, Кампіана, Боймів, Личаківський цвинтар, костели XIX–XXI ст. ст.), їх типологічні трансформації, стилістичні особливості та роль у духовно-культурному контексті. Мета дослідження – дослідити етапи формоутворення монументальних каплиць як сакральних споруд, проаналізувати їх архітектурно-просторові, стилістичні та семантичні характеристики в історичному розвитку України, а також визначити сучасні тенденції реставрації та 3D-моделювання. Методологія. Використано комплексний підхід: історико-архітектурний аналіз архівних джерел і візуальних матеріалів, порівняльний метод типологізації (від Ренесансу до модерну), візуальний та семіотичний розбір конкретних об’єктів, а також вивчення сучасних реставраційних проєктів (2020–2025 рр.). Результати. Систематизовано еволюцію монументальних каплиць України (XVI–XXI ст. ст.) з фокусом на львівські зразки, як-от каплиця Трьох Святих (1527), Кампіана (1584), Боймів (1609–1615), Личаківський цвинтар та пізніші костели. Виявлено типологічні трансформації від ренесансу до модерну, стилістичні закономірності та соціокультурну роль у контексті реставрації. Запропоновано підходи до збереження сакральної спадщини через реконструкції та інтеграцію в сучасний урбаністичний ландшафт. Наукова новизна. Вперше систематизовано типологію монументальних каплиць України з акцентом на львівські зразки XVI–XXI ст. ст., виявлено закономірності їх еволюції в контексті соціокультурних трансформацій, запропоновано нові інтерпретації ролі каплиць у збереженні сакральної традиції через 3D-реконструкції та урбаністичну інтеграцію. Практична значущість. Результати можуть застосовуватися в реставрації культурної спадщини, проєктуванні сучасних сакральних просторів, освітніх програмах з архітектурної історії та підготовці проєктів для міжнародних виставок.

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСАХ ЗАКРИТОГО ТИПУ (ОГЛЯДОВА СТАТТЯ)

2026-04-22T13:59:35+03:00

У дослідженні розглянуто особливості формування багатофункціонального ландшафтного середовища у сучасних житлових комплексах закритого типу. Проаналізовано методи та планувальні прийоми організації ландшафтного простору, а також художньо-естетичні й технологічні засоби його формування. Висвітлено роль ландшафтного середовища як складової комфортного, безпечного та гармонійного житлового простору. Окреслено вплив ландшафтних рішень на візуальне сприйняття середовища, психологічний комфорт і соціальну взаємодію мешканців. Визначено основні тенденції та проблеми розвитку ландшафтного середовища житлових комплексів, пов’язані з поєднанням функціональної доцільності, естетичної виразності та сучасних технологій. Мета статті теоретично обґрунтувати та систематизувати методи формування багатофункціонального ландшафтного середовища в сучасних житлових комплексах закритого типу для створення комфортного та безпечного житлового простору. Методологія. Дослідження базується на аналізі вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам формування ландшафтного середовища житлових комплексів. У роботі також використано аналіз прикладів сучасної практики проєктування та реалізованих житлових комплексів закритого типу. Застосовано порівняльний і типологічний методи для оцінки планувальних рішень і методів організації багатофункціонального ландшафтного простору. Метод системного аналізу використано для визначення взаємозв’язків між функціональними, художньо-естетичними та технологічними складовими ландшафтного середовища. Результати. Встановлено, що багатофункціональне ландшафтне середовище формуєтьcя через поєднання продуманих планувальних прийомів та функціонального зонування. Використання художньо-естетичних засобів і технологій підвищує комфорт, безпеку та психологічне благополуччя мешканців. З’ясовано, що баланс між естетикою, функціональністю та екологічними принципами дозволяє створити гармонійний і впізнаваний простір для відпочинку та соціальної взаємодії. Наукова новизна. Визначено сучасні підходи до формування багатофункціонального ландшафтного середовища у житлових комплексах. Розроблено комплексний підхід, який інтегрує планувальні прийоми, художньо-естетичні рішення та сучасні технології догляду за простором. Така концепція забезпечує підвищення комфорту, функціональності та впізнаваності середовища з урахуванням принципів сталого розвитку і соціально-психологічних потреб мешканців. Практична значущість. Отримані результати дослідження можуть бути використані при розробленні проєктних рішень у малоповерховому житловому будівництві. Зокрема, вони дозволяють адаптувати типові проєкти до вимог багатофункціонального ландшафтного середовища, забезпечуючи архітектурну ідентичність, естетичну привабливість і гармонійну інтеграцію у навколишній простір

ВІД СОЦІАЛІСТИЧНОГО ЖИТЛОВОГО МАСИВУ ДО ФРАГМЕНТОВАНОЇ СТІЙКОСТІ: ТРАНСФОРМАЦІЯ РАЙОНУ ФРІЦА ХЕКЕРТА В ХЕМНІЦІ

2026-04-22T14:23:50+03:00

Стаття досліджує історичний розвиток та архітектурно-містобудівні трансформації району Фріца Хекерта в Хемніці, Німеччина, з акцентом на зміни після 1990-х років. Особлива увага приділяється ролі акторів, зокрема держави, муніципалітету та низових громадських ініціатив, у формуванні альтернативних наративів міської стійкості в умовах постсоціалістичних трансформацій. Метою дослідження є аналіз трансформацій міського середовища району Фріца Хекерта після 1990-х років, зокрема з урахуванням ролі низових ініціатив за підтримки держави та муніципалітета у формуванні альтернативних наративів міської стійкості в умовах демографічного скорочення, соціальної вразливості та обмежених ресурсів. Методологія. Дослідження реалізовано на основі міждисциплінарного підходу, який інтегрує урбаністичний аналіз, якісні соціологічні методи та просторово-культурний аналіз локальних практик у міському середовищі. Теоретично робота базується на концепціях “everyday urbanism”, “informal resilience” та “shrinking cities”, що дає змогу розглядати район Фріца Хекерта не лише як постсоціалістичний житловий масив з демографічним спадом і соціальною вразливістю, але й як поле повсякденних адаптацій. Особлива увага приділяється взаємодії низових ініціатив мешканців та муніципальних дій у формуванні соціально-екологічної стійкості. Результати. Архітектурно-містобудівні трансформації району Фріца Хекерта після 1990-х років, включно зі знесенням частини житлового фонду та модернізацією будівель, створили умови для переосмислення просторової організації району. Низові ініціативи мешканців відіграють важливу роль у посиленні соціальної згуртованості та активізації міського життя. Значущим аспектом є їхня співпраця з муніципалітетом Хемніца у рамках програм участі та мікропроєктів, що дає змогу спільно визначати напрями використання відкритих просторів та культурних зон. Така взаємодія сприяє інтеграції соціальних практик та архітектурного середовища, підтримує локальну ідентичність та формує альтернативні наративи міської сталості. Наукова новизна. Новизна дослідження полягає у поєднанні архітектурно-містобудівного аналізу з оцінкою впливу різних рівнів акторів – низових ініціатив мешканців, муніципальних та державних структур – на трансформацію постсоціалістичного простору. Практична значущість. Дослідження виокремлює роль різних рівнів акторів у формуванні соціально-просторової стійкості району Фріца Хекерта. Низові практики мешканців, такі як неформальні зелені зони та культурні заходи, та муніципальні ініціативи за державної підтримки, зокрема модернізація будівель та ландшафтні інтервенції, взаємодіють для підтримки життєздатності простору та соціальної згуртованості. Виявлені механізми можуть бути адаптовані іншими постіндустріальними містами та районами для інтеграції локальних ініціатив і сталого розвитку.

АРХІТЕКТУРНА РЕЖИСУРА ЯК МЕТОД РЕАЛІЗАЦІЇ СЦЕНАРІЇВ РЕГЕНЕРАЦІЇ ВОСКРЕСЕНСЬКОГО СКИТУ

2026-04-22T14:42:32+03:00

Розкрити поняття «архітектурної режисури» як метод розробки регенераційних концепцій сакрального середовища. Розробити сценарії їх реалізації для переосмислення багатошарової структури Воскресенського скиту в Одесі. Методологія. Для аналізу етапності утворення та визначення потенціалу сакрального простору застосовано історико-генетичний та історико-архітектурний методи. Просторовий аналіз використано для розкриття композиційної структури, візуальних зв’язків і взаємодії архітектурних об’єктів та елементів ландшафту. Порівняльний метод дав змогу систематизувати сучасні підходи до регенерації історичного середовища. Метод сценарного моделювання та архітектурної режисури застосовано з метою розробки регенераційних концепцій та їх варіативності просторового розвитку. Результати. Досліджено історико-просторові передумови створення сакрального осередку та визначено його еволюційні етапи – від зародження монастирського скиту XIX століття до сьогоднішнього занедбаного стану. Зроблена комплексну оцінку історико-культурного потенціалу території, в складі якої є об´єкти архітектурної спадщини, меморіальна складова, забудова рекреаційного призначення, та природний ландшафт. Підтверджено ефективність використання сценарного підходу до регенерації сакральних простори з багатошаровою історичною структурою. Розкрито поняття читання латентних нашарувань, їх конфліктність та структурне переосмислення для подальшого розвитку. Обґрунтовано основні принципи відродження сакральності осередку, зокрема збереження історичної спадщини, відновлення композиційної структури, формування меморіального простору в контексті його сталого розвитку. Продемонстровано застосування «архітектурної режисури» як механізм реалізації просторового сценарію, який забезпечує поетапність візуального та емоційного переживання. Запропоновано наступні концепції регенерації Воскресенського скиту: «Палімпсест історії», «Меморіальний парк кладовища», «Сакрально- рекреаційний парк», «Монастирський ландшафт», які актуалізують видимість латентних нашарувань та забезпечують їх переосмислення та створення цілісного середовища, де сакральні, меморіальні та рекреаційні складові можуть гармонійно співіснувати. Наукова новизна. Розкрито поняття читання латентних нашарувань, їх конфліктність та архітектурне переосмислення для сталого розвитку. Розроблена палітра регенераційних стратегій сакрального середовища Воскресенського скиту, де гармонійно співіснують меморіальні, культурні та рекреаційні функції на основі архітектурної режисури. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані у практиці архітектурного та містобудівного проєктування, у процесах регенерації історичного середовища міст, у сфері охорони культурної спадщини, а також у подальших дослідженнях сакральних просторів

МІСЬКІ ЗЕЛЕНІ НАСАДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ ЧЕРНІГОВА: СПАДЩИНА, СУЧАСНІСТЬ І СТРАТЕГІЇ ПРОСТОРОВОЇ АДАПТАЦІЇ ДО ПОТРЕБ МІСТА

2026-04-22T15:02:43+03:00

Метою дослідження є комплексне оцінювання просторової організації, морфологічних характеристик і функціонально-екологічного потенціалу зелених насаджень міста Чернігова в контексті сталого урбаністичного розвитку. Методологія. Методологічна основа включає поетапне застосування інвентаризаційного, картографічно-просторового, морфологічного, функціонально-екологічного та порівняльного аналізів з використанням даних Геопорталу України, супутникових фото Google Earth і Sentinel-2, а також відкритих джерел міського кадастру. Результати. Виявлено, що частка зелених насаджень у межах міста становить близько 26% від загальної площі, а забезпеченість населення зеленими зонами – 39 м² на одного мешканця. Зелена система має рекреаційно орієнтований характер, де домінують паркові та прибережно-лісові території, які охоплюють понад дві третини загальної площі. Водночас спостерігаються фрагментація зеленого каркаса у нових житлових районах і недостатня екологічна зв’язність між окремими елементами ландшафтної структури. Функціонально-екологічний аналіз засвідчив недостатню реалізацію кліматорегулювальних, шумозахисних і біоекологічних функцій, особливо в периферійних зонах. Порівняння з чотирма обласними центрами України показало, що м. Чернігів посідає проміжне місце за рівнем озеленення, поступаючись Полтаві (28%; 41 м²/особу), але перевищуючи м. Суми (22%; 34 м²/особу). Отримані результати дають змогу визначити такі пріоритети просторової оптимізації зеленої інфраструктури: створення екологічних коридорів, підвищення доступності рекреаційних просторів, оновлення санітарно-захисних зон. Наукова новизна. У статті запропоновано та апробовано методику комплексного оцінювання зеленої інфраструктури міста, яка поєднує інвентаризаційний підхід з використанням даних ГІС-технологій та супутникового моніторингу для аналізу функціонально-екологічного потенціалу урбанізованих ландшафтів. Дістало подальшого розвитку обґрунтування пріоритетних напрямів оптимізації міського ландшафту через перехід від суто рекреаційного використання паркових територій до створення інтегрованої системи екологічних коридорів, здатних компенсувати дефіцит кліматорегулювальних і шумозахисних функцій у периферійних зонах міста. Практична значущість. Запропонована методика може бути використана для комплексного моніторингу стану зелених систем великих міст України в умовах кліматичних і соціальних трансформацій

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ У СЕРЕДОВИЩІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ

2026-04-22T15:36:31+03:00

Метою роботи є узагальнення підходів до використання засобів синтезу мистецтв у реабілітаційних і медичних середовищах на різних архітектурно-просторових рівнях (інтер’єр, будівля, прилеглий простір, міський контекст) та визначення їхньої художньої ролі у середовищній терапії для відновлення фізичного і психоемоційного стану людини в посттравматичних умовах. Методологія. Дослідження виконано на основі якісного порівняльно-історичного аналізу прикладів лікувально-рекреаційної архітектури, аналітичного огляду сучасних практик “arts in health” та “evidence-based design”, а також аналізу структурно-функціональної структури засобів декоративного мистецтва, світла, навігації, скульптури й цифрових медіа у сценаріях переміщення, очікування, терапії та соціальної взаємодії. Узагальнення здійснено через визначення функцій художніх засобів (психоемоційна підтримка, орієнтування, комунікація ідентичності, акустичний комфорт, мотивація до вправ) і поєднання їх з вимогами безпеки, гігієни та безбар’єрності. Результати. Встановлено, що синтез мистецтв у реабілітаційному середовищі доцільно розглядати як інструмент формування цілісного комплексного досвіду, де функціональність і лікувальний процес доповнюються смисловою та емоційною складовими частинами. Систематизовано такі ключові форми інтеграції мистецтва: художнє формування інтер’єрів (монументально-декоративні прийоми, колір і фактура), об’єктні та експозиційні рішення (артоб’єкти, тематичні інсталяції), світлові сценарії (акцентне й розсіяне освітлення, динамічні композиції), елементи комунікації та навігації (інфографіка, візуальні маркери маршрутів), а також ландшафтно-середовищні інтервенції (healing gardens, міські меблі, тактильні поверхні). Доведено, що поєднання цих засобів підсилює орієнтування, зменшує відчуття ефекту лікарні та створює умови для відновлення через контакт з культурними смислами, природою і якісно організованими місцями перебування. Визначено перспективні потенційні напрями розвитку, як-от: цифрові та інтерактивні медіа (у тому числі, імерсивні середовища), партисипативні практики залучення пацієнтів до формування образу простору, а також інтеграція мистецтва в безбар’єрні маршрути та відкриті простори закладів. Уточнено взаємозв’язок між історичними прототипами «оздоровчого міста» та сучасними доказовими підходами, релевантними для української проблематики відновлення після війни. Наукова новизна. Запропоновано комплексне визначення синтезу мистецтв як багаторівневої моделі середовищної терапії для реабілітаційних центрів, у якій художні засоби розглядаються не як декор, а як елемент функціонально-технологічних сценаріїв лікування та психосоціальної інтеграції. Практична значущість. Результати можуть бути використані під час формування технічних завдань і концепцій проєктування/реконструкції реабілітаційних центрів, у розробленні дизайн-рішення інтер’єрів та відкритих просторів закладів, а також у міських програмах створення безбар’єрних маршрутів, скверів і терапевтичних дворів. Узагальнені підходи придатні для підвищення якості середовища, зменшення тривожності, покращення навігації та підтримки мотивації до реабілітації через художньо організований простір

МІЦНІСНІ ТА ДЕФОРМАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ КОНСТРУКЦІЙНО-ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ ЛЕГКИХ БЕТОНІВ

2026-04-22T15:52:55+03:00

Метою дослідження є експериментальне визначення й узагальнення міцнісних і деформативних характеристик конструкційно-теплоізоляційних легких бетонів на пористих заповнювачах із використанням багатокомпонентних в’яжучих з метою отримання розрахункових параметрів, необхідних для проєктування бетонних і залізобетонних конструкцій, а також обґрунтування доцільності їх застосування в будівництві та при відновленні зруйнованих об’єктів. Методологія. Дослідження виконано із застосуванням розрахунково-експериментального методу підбору складів легких бетонів, що включав вибір виду пористих заповнювачів, призначення витрати багатокомпонентного в’яжучого, оптимізацію зернового складу та водовмісту бетонної суміші. Обробку експериментальних даних здійснено методами математичної статистики й регресійного аналізу з довірчою імовірністю 95%. Результати. Установлено вплив виду дрібного заповнювача, типу пористого крупного заповнювача й складу багатокомпонентного в’яжучого на міцнісні та деформативні властивості керамзитобетонів, керамзитоперлітобетонів і кералітобетонів у діапазоні міцності 5…30 МПа. Отримано регресійні залежності для кубикової та призмової міцності, модуля пружності, меж мікротріщиноутворення, а також деформацій усадки й повзучості. Показано, що використання вапна та золовиносу в складі в’яжучих забезпечує зниження витрати портландцементу без погіршення деформативних і тріщиностійких характеристик. З’ясовано, що модуль пружності легких бетонів на кварцовому піску в середньому на 10–20% перевищує відповідні значення бетонів на пористих пісках. Наукова новизна. Для легких бетонів на місцевих пористих заповнювачах отримано узагальнені регресійні моделі, що описують залежність міцнісних, деформативних характеристик і меж мікротріщиноутворення від факторів складу. Установлено кількісні залежності між міцністю на розтягування та критичним коефіцієнтом інтенсивності напружень, що дає змогу оцінювати тріщиностійкість легких бетонів при розрахунку конструкцій. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані при проєктуванні складів легких бетонів і визначенні розрахункових характеристик бетонних і залізобетонних конструкцій житлових і громадських будівель. Запропоновані склади забезпечують підвищення технікоекономічної ефективності будівництва за рахунок зменшення витрати цементу й раціонального використання місцевих матеріалів і техногенних відходів.

АКАДЕМІЧНИЙ РИСУНОК ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ АРХІТЕКТОРА

2026-04-22T16:17:39+03:00

Метою дослідження є комплексний аналіз академічного рисунку як складової професійної підготовки архітектора й обґрунтування його ролі у формуванні просторового мислення. У статті розглянуто академічний рисунок як одну з базових складових професійної підготовки архітектора та проаналізовано його роль у формуванні просторового й архітектурно-проєктного мислення в умовах цифрових трансформацій освітнього процесу. Методологія. Основу дослідження становлять теоретичний аналіз та узагальнення наукових праць з архітектурної освіти й мистецької педагогіки, порівняльне вивчення підходів до викладання академічного рисунку, а також педагогічне спостереження за навчальним процесом і результатами графічної діяльності студентів. Для виявлення взаємозв’язків між рисунком і розвитком просторового мислення застосовано структурно-логічний аналіз. Результати. У результаті дослідження встановлено, що академічний рисунок виконує не лише навчально-графічну, а й пізнавальну функцію, виступаючи засобом конструктивного аналізу архітектурної форми. Доведено, що системна робота з конструктивним рисунком сприяє усвідомленому оперуванню просторовими співвідношеннями, масштабом і пропорціями, що позитивно позначається на якості архітектурно-проєктних рішень. Обґрунтовано, що сформовані в процесі академічного рисунку навички є необхідною основою для ефективного використання сучасних цифрових засобів архітектурного проєктування. Наукова новизна полягає в трактуванні академічного рисунку як когнітивного інструмента формування просторового й архітектурно-проєктного мислення архітектора, а не виключно як традиційної навчальної дисципліни. Запропоновано підхід до його інтеграції з цифровими методами проєктування в системі сучасної архітектурної освіти. Практична значущість полягає в можливості їх використання під час удосконалення навчальних програм з академічного рисунку, живопису й архітектурного проєктування, розроблення методичних рекомендацій і міждисциплінарних курсів, а також у професійній діяльності архітекторів на етапах передпроєктного аналізу й концептуального пошуку.

ОСОБИСТИЙ ДОСВІД ЯК ДЖЕРЕЛО ФІЛОСОФІЇ ПРОСТОРУ В АРХІТЕКТУРІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: ШТАЙНЕР, ҐАУДІ, РАЙТ

2026-04-22T16:31:51+03:00

Стаття спрямована на виявлення того, яким чином особистий екзистенційний досвід архітектора (утрата, самотність, загроза, духовна напруга) перетворюється на філософію простору й визначає архітектурну мову початку ХХ століття. Методологія. Застосовано історико-архітектурний аналіз у поєднанні з філософсько-антропологічним підходом, компаративним зіставленням трьох авторських моделей та інтерпретацією просторових категорій через форму, колір, матерію і деталювання. Методологічним принципом є відмова від прямого біографізму на користь аналізу механізму трансформації пережитого в просторову логіку. Результати. Обґрунтовано, що архітектура початку ХХ століття постає як філософська практика, де простір є носієм світоглядних смислів. Показано три різні траєкторії «переростання болю»: у Р. Штайнера – біль як джерело духовної відповідальності й простору внутрішнього розвитку; в А. Ґауді – біль як смиренне служіння сакральному порядку світу, де органіка й матерія стають мовою віри; у Ф.Л. Райта – біль як етичний імпульс створення дому-захисту, де масштаб, горизонталь і житловий ритуал відновлюють людську гідність. Наукова новизна. Запропоновано інтерпретаційну модель, у якій особисте переживання розглядається не як «пояснення стилю», а як генератор філософії простору; систематизовано три авторські парадигми персоналізації архітектури (антропологічна, сакрально-космологічна, етично-побутова) і виявлено їх просторові маркери (форма/колір/деталь; органіка/матерія/символ; масштаб/ горизонталь/ритуал). Практична значущість. Результати можуть бути використані в теорії та практиці дизайну й архітектури для формування гуманістичних принципів проєктування, у навчальних курсах з історії архітектури та в методології аналізу авторських концепцій, де простір трактовано як інструмент роботи з людським досвідом.

АВТОМАТИЗАЦІЯ ВИМІРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ПРОЄКТУВАННЯ ВІКОН І СОНЦЕЗАХИСНИХ СИСТЕМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ МОБІЛЬНИХ LIDAR-СКАНЕРІВ І BIM-ІНТЕГРАЦІЇ

2026-04-22T16:44:43+03:00

Актуальність дослідження зумовлено зростанням вимог до точності геометричних даних у BIM-орієнтованому проєктуванні та монтажі світлопрозорих конструкцій, а також потребою скорочення витрат і мінімізації помилок, пов’язаних із традиційними ручними методами обміру віконних прорізів. Активне поширення мобільних пристроїв із вбудованими LiDAR-сенсорами створює передумови для автоматизації вимірювального процесу, однак їх метрологічна придатність порівняно з професійними лазерними сканерами залишається недостатньо обґрунтованою, що стримує практичне впровадження таких рішень у проєктно-монтажній діяльності. Метою статті є встановлення рівня точності вимірювання геометрії віконних прорізів із використанням мобільних LiDAR-сканерів, інтегрованих у пристрої iPhone/iPad, у зіставленні з професійними лазерними сканерами й наукове обґрунтування доцільності застосування отриманих даних у BIM- орієнтованому проєктуванні й монтажі світлопрозорих огороджувальних конструкцій. Методологія. Методи дослідження ґрунтуються на теоретичному аналізі сучасних підходів до лазерного сканування, обробленні й аналізі хмар точок, використанні метричних показників похибки (MAE, RMSE, максимальні відхилення), а також на порівняльному аналізі результатів вимірювань, отриманих різними LiDAR-системами, з позиції їх придатності для параметризації в BIM-середовищі. Результати полягають у тому, що досліджено особливості формування геометричних даних мобільними й професійними LiDAR-системами, установлено відмінності в стабільності та структурованості хмар точок і доведено залежність придатності результатів вимірювання для BIM-моделювання від рівня геометричної узгодженості даних. Наукова новизна. Уперше встановлено кількісні межі застосування мобільних LiDAR-технологій у будівельному обмірі: виявлено, що такі рішення забезпечують достатню точність для оперативного обміру й попереднього BIM- аналізу, проте є обмеженими для завдань із мінімальними монтажними допусками та складною геометрією, де необхідними залишаються професійні лазерні сканери. Обґрунтовано критерії вибору вимірювальних технологій залежно від специфіки проєктно-монтажних завдань. Практична значущість. Результати дослідження дають змогу оптимізувати вибір обмірювальних технологій у будівельних проєктах: мобільні LiDAR-сканери доцільно застосовувати як елемент гнучкої вимірювальної стратегії, що доповнює високоточні інженерні методи. Визначено межі практичного застосування мобільного LiDAR у проєктнмонтажних процесах, що дає змогу уникнути необґрунтованих витрат на надмірно точне обладнання або ризиків від використання недостатньо точних вимірювань. Обґрунтовано рекомендації щодо інтеграції мобільного сканування з BIM-платформами для підвищення надійності цифрових моделей.

АРХІТЕКТУРНА ТИПОЛОГІЯ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ХРАМІВ: ВИКЛИКИ, ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ПРОСТОРОВІ МОДЕЛІ

2026-04-23T07:35:56+03:00

Метою статті є формування архітектурної типології сучасних українських храмів кінця ХХ – початку ХХІ ст. як системи просторових моделей відповіді спільноти на ієрофанійний досвід у контексті літургійної драматургії, національної традиції, соціокультурних трансформацій і воєнних викликів. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, який поєднує архітектурно-типологічний, просторово-морфологічний, феноме- нологічний і богословсько-літургійний аналіз. Використано концепцію ієрофанії М. Еліаде, положення літургійного богослов’я, символологічні й акустично-світлотехнічні студії, а також порівняльний аналіз української храмової архітектури та практик діаспори. Типологічний метод застосовано для систематизації просторових моделей і виявлення їх архітектонічних інваріантів і трансформацій. Результати. У статті обґрунтовано перехід від формально-планувальної класифікації храмів до аналізу просторових моделей сакрального досвіду. Виокремлено три основні типологічні моделі сучасних українських храмів: тип відновленої національної традиції, неовізантійський тип, інноваційно-модерністичні й гібридні моделі. Розкрито роль літургійної драматургії, світла, акустики, процесійності й містобудівного контексту у формуванні архітектоніки храмового простору. Запропоновано аналітичну таблицю та матрицю типологічного формування храмового простору як інструментів узагальнення отриманих результатів. Наукова новизна дослідження полягає в трактуванні архітектурної типології храмів як системи просторових моделей ієрофанійної події, а не лише сукупності усталених форм чи стилістичних рішень. Уперше здійснено системне зіставлення богословсько-філософських категорій з архітектонічними параметрами сучасних українських храмів і показано типологічні наслідки цього взаємозв’язку в умовах пострадянського й воєнного контексту. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані в архітектурному проєктуванні сакральних споруд, у навчальних курсах з типології та теорії архітектури, а також у подальших наукових дослідженнях сучасного храмобудування. Запропонована матриця типологічного формування храмового простору слугує операційним інструментом для перекладу богословсько-літургійних смислів у об’ємно-просторові рішення.

ЦИФРОВІ МОДЕЛІ КО-ДИЗАЙНУ В АРХІТЕКТУРІ АДАПТИВНИХ ПУБЛІЧНИХ СЕРЕДОВИЩ

2026-04-23T08:19:30+03:00

Сучасна архітектура адаптивних публічних середовищ стикається з низкою викликів, пов’язаних із динамічними соціальними та екологічними змінами. У цьому контексті цифрові моделі ко-дизайну набувають особливої значущості, оскільки вони дають змогу інтегрувати новітні технології в процес проєктування й створювати гнучкі, функціональні простори, здатні відповідати потребам користувачів. Метою статті є дослідження впливу цифрових моделей ко-дизайну на архітектуру адаптивних публічних середовищ, зокрема в контексті параметричного проєктування, а також визначення їх потенціалу для формування просторів, що адаптуються до змінних умов. Методологія дослідження поєднує теоретичні методи (аналіз, синтез, абстрагування, індукція й дедукція) та емпіричні підходи (спостереження). Результати. У процесі дослідження проаналізовано основні концепції та принципи цифрових моделей у контексті ко-дизайну, а також визначено їх роль у проєктуванні адаптивних публічних середовищ. Виявлено, що такі інструменти, як параметричне моделювання, інформаційне моделювання будівель (англ. Building Information Modeling, далі – BIM), генеративний дизайн, моделювання у віртуальній (далі – VR) і доповненій (далі – AR) реальності, цифрові двійники й геоінформаційні системи (далі – GIS), дають нові можливості для ефективного й гнучкого проєктування. Основні принципи їх використання, такі як інтерактивність, робота з даними, візуалізація, симуляція, співтворення та модульність, сприяють формуванню адаптивних архітектурних рішень. Дослідження також охоплює аналіз практичних прикладів застосування параметричного проєктування в адаптивних публічних середовищах, зокрема Galaxy SOHO в Пекіні, Phoenix International Media Centre, Zhuhai Jinwan Civic Art Centre, Vanke Center у Шеньчжені та Carapace Pavilion у Joshua Tree National Park. Ці кейси демонструють ефективність параметричного підходу в підвищенні функціональності й гнучкості архітектурних просторів. Особлива увага приділяється взаємодії різних учасників проєктного процесу – архітекторів, користувачів і громад – у рамках ко-дизайну адаптивних публічних середовищ. Дослідження показало, що активна участь усіх зацікавлених сторін сприяє створенню просторів, більш чутливих до потреб користувачів. Наукова новизна статті полягає в систематизації знань щодо цифрових моделей ко-дизайну та їх впливу на процес проєктування адаптивних публічних середовищ. Практична значущість роботи проявляється в можливості застосування отриманих результатів для підвищення ефективності проєктування сучасних публічних просторів, що відповідають вимогам суспільства

КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАКОНИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В АРХІТЕКТУРНОМУ ПРОЄКТУВАННІ

2026-04-23T09:14:01+03:00

У дослідженні основна увага сфокусована на ролі композиційних законів образотворчого мистецтва в архітектурному проєктуванні. Саме вони формують художньо-виразний архітектурний образ. Мета. Мето статті є виявити й систематизувати основні композиційні принципи образотворчого мистецтва та проаналізувати особливості їх змін під час створення об’ємно-просторової структури архітектурних об’єктів. Методологія ґрунтується на комплексному підході, де включено теоретичний, порівняльний і візуальний аналіз архітектурних і мистецьких джерел. У дослідженні використано синтезований підхід, який поєднав як принципи архітектурної композиції й теорію пропорції, так і ритм, композиційний акцент тощо. У результаті аналізу, який здійснювався на основі дослідження прикладів сучасної та історичної архітектури, можна зробити висновки, що існують сталі закономірності формоутворення. Якщо взяти до уваги й проаналізувати велику кількість різноманітної архітектури, доповнити все це інтерпретацією просторових і пластичних об’єктів, виникає цілісне розуміння всіх композиційних принципів, які притаманні сучасній архітектурній практиці. Результати. У результаті наукової роботи визначено, що всі композиційні закони, притаманні образотворчому мистецтву, можуть бути універсальними й для інших сфер, включаючи архітектурне формотворення та проєктування. Такі закони, як ритм, метр, рівновага, симетрія й асиметрія, динаміка й статика, а також засоби художньої виразності: колір, світло, фактура тощо – є незамінними у формуванні архітектурної композиції, мають величезний вплив на цілісність, емоційність, естетичність і повноту архітектурного образу в цілому. Наукова новизна дослідження полягає в переосмисленні комплексу композиційних засад образотворчого мистецтва, інтегрованих в архітектурне проєктування, для покращення функціональності, просторовості й художньої цінності. Практична значущість. Практичне значення цих результатів допоможе в навчальному процесі для підготовки архітекторів і в майбутній практиці в архітектурному проєктуванні, навчившись створювати художньо-виразні, сміливі та якісно нові архітектурні рішення, створювати сучасне й красиве будівельне мистецтво.

ВПЛИВ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ІНЖЕНЕРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ КЛІНІК

2026-04-23T10:06:10+03:00

У статті досліджено вплив функціонально-технологічних процесів на формування планувальної структури приміщень стоматологічних клінік. Проаналізовано сучасні наукові підходи до проєктування медичних об’єктів і виявлено недостатню систематизацію щодо питань просторової організації стоматологічних клінік з урахуванням специфіки технології надання стоматологічних послуг. Установлено взаємозв’язок між послідовністю лікувально-діагностичних процесів, санітарно-гігієнічними вимогами, логістикою внутрішніх потоків і планувальними рішеннями. На основі аналізу функціональної структури сучасних стоматологічних клінік виділено основні функціональні зони та визначено планувальні вимоги до приміщень залежно від виду стоматологічних послуг. Мета роботи полягає в дослідженні впливу функціонально-технологічних процесів на формування планувальної структури приміщень стоматологічних клінік з метою обґрунтування раціональних архітектурно-планувальних рішень, спрямованих на оптимізацію внутрішніх потоків пацієнтів, персоналу й матеріальних ресурсів, підвищення ефективності функціонування стоматологічних медичних закладів і забезпечення належного рівня комфорту та безпеки. Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує загальнонаукові й спеціальні методи аналізу, спрямовані на виявлення закономірностей впливу функціонально-технологічних процесів на формування планувальної структури медичних стоматологічних закладів. Результати. Обґрунтовано доцільність формування планувальної струк- тури стоматологічних клінік як похідної від функціонально-технологічних про- цесів, що сприяє підвищенню ефективності функціонування такого типу закладів, оптимізації руху пацієнтів і персоналу, забезпеченню санітарної безпеки й ком- форту. Отримані результати можуть бути використані під час проєктування та реконструкції стоматологічних закладів різного профілю. Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових положень щодо формування планувальної структури медичних закладів шляхом адаптації функціонально-технологічного підходу до специфіки стоматологічної допомоги й різних видів стоматологічних послуг. Практична значущість полягає в можливості використання результатів дослідження під час проєктування й реконструкції стоматологічних закладів для обґрунтування раціональних архітектурно-планувальних рішень з урахуванням функціонально-технологічних процесів, оптимізації внутрішніх потоків пацієнтів і персоналу, а також забезпечення санітарної безпеки та комфорту перебування

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГРЕСУЮЧОГО ОБВАЛЕННЯ БУДІВЕЛЬ ПІСЛЯ ПОШКОДЖЕНЬ ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ

2026-04-23T10:36:07+03:00

Метою дослідження є оцінка стійкості монолітно- каркасної житлової будівлі до прогресуючого обвалення за аварійного сценарію, спричиненого локальним механічним пошкодженням воєнного характеру, а також визначення характеру перерозподілу внутрішніх зусиль у несучих залізобетонних елементах каркаса після часткового руйнування конструкцій. Додатковою метою є обґрунтування можливості подальшої експлуатації та відновлення будівлі на основі результатів чисельного моделювання. Методологія. Дослідження виконано з використанням методу скінченних елементів у фізично нелінійній постановці. Розрахунки проведено з урахуванням фактичних міцнісних і деформаційних характеристик бетону та арматури, а також реалістичного сценарію аварійного руйнування плит перекриття, пілонів і діафрагми жорсткості на рівнях 14–16 поверхів. Просторову розрахункову модель будівлі сформовано в програмному комплексі ЛІРА-САПР. Для аналізу аварійного стану застосовано спеціальні аварійні сполучення навантажень і коефіцієнт динамічності, що імітує раптове вилучення окремих конструктивних елементів. Результати. Встановлено закономірність перерозподілу внутрішніх зусиль у вертикальних залізобетонних елементах каркаса після локального пошкодження. Показано, що в зоні аварійного впливу напруження в пілонах і діафрагмах жорсткості зростають у декілька разів, утворюючи локальні концентрації напружень і передруйнівні режими роботи. Водночас у конструктивних елементах, віддалених від зони пошкодження, приріст напружень є незначним і не призводить до втрати їх несучої здатності. За розглянутого сценарію прогресуюче обвалення не розвивається, а загальна просторово жорсткісна система будівлі зберігає стійкість. Наукова новизна полягає у комплексному фізично нелінійному моделюванні реального аварійного сценарію воєнного характеру для багатоповерхової монолітно-каркасної будівлі з урахуванням послідовного вилучення пошкоджених елементів та динамічного ефекту. Отримано нові дані щодо характеру локалізації напружено-деформованого стану та механізмів запобігання розвитку прогресуючого обвалення в подібних конструктивних схемах. Практична значущість. Практична значущість роботи полягає в можливості використання отриманих результатів для обґрунтування рішень щодо подальшого відновлення та безпечної експлуатації пошкоджених житлових будівель. Запропонований підхід до чисельного аналізу може бути застосований як ефективний інструмент оцінки живучості будівель і споруд в умовах відсутності або обмеженості повномасштабних експериментальних досліджень.