АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТРІВ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ОСІБ З ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ (ПТСР)

Анотація

Мета. Метою дослідження є виявлення взаємозв’язків між архітектурно-планувальною організацією центрів ментального здоров’я та формуванням терапевтичних умов для осіб, які переживають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Особлива увага приділяється просторовим характеристикам середовища, що впливають на відчуття безпеки, передбачуваність просторових послідовностей, регулювання соціальної взаємодії та зниження сенсорного навантаження. Дослідження розглядає функціональне зонування, ієрархію простору та структуру комунікацій як ключові фактори формування терапевтичного середовища, здатного підтримувати емоційну стабільність користувачів із підвищеною чутливістю до зовнішніх подразників. Методологія. Методологічну основу дослідження становить архітектурно-типологічний аналіз об’ємно-планувальних рішень закладів психічного здоров’я у поєднанні з експертним опитуванням фахівців, залучених до організації терапевтичних процесів. Просторова структура будівель аналізувалася з точки зору взаємозв’язків між функціональними зонами, глибини просторової ієрархії та організації руху користувачів. Якісні характеристики просторової організації були трансформовані у систему архітектурно-планувальних індексів, що дозволяють порівнювати різні типи планувальних структур. Запропонований підхід дає можливість інтерпретувати архітектурне середовище як систему взаємопов’язаних просторових параметрів, що впливають на поведінкові моделі користувачів. Результати. У результаті дослідження встановлено, що просторові структури з чіткою функціональною ієрархією, зменшеною кількістю конфліктних суміжностей та наявністю альтернативних маршрутів руху формують більш стабільні терапевтичні умови. Кластерні та гібридні планувальні схеми демонструють переваги у створенні середовищ із більшою просторовою передбачуваністю та чіткішою диференціацією між публічними та приватними зонами. Збільшення глибини просторової ієрархії сприяє формуванню послідовностей переходу між зонами різного рівня приватності, що позитивно впливає на процес адаптації користувачів до соціальної взаємодії. Наявність альтернативних комунікаційних маршрутів зменшує кількість вимушених контактів та підвищує рівень автономності просторової поведінки. Наукова новизна. Запропоновано систему архітектурно-планувальних індексів, що включає Conflict Adjacency Index (CAI), Privacy Depth Index (PDI), Circulation Loop Presence (CLP) та Vertical Hierarchy Index (VHI). Використання цих індексів дозволяє трансформувати якісні характеристики просторового середовища у структуровані аналітичні параметри, що забезпечують відтворюваність результатів дослідження та можливість порівняльного аналізу різних планувальних рішень центрів ментального здоров’я. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані у процесі архітектурного проєктування центрів ментального здоров’я, розробленні типологічних моделей лікувальних закладів та формуванні просторових рішень, орієнтованих на психологічне благополуччя користувачів. Запропонований підхід може бути застосований у процесі післявоєнної відбудови системи психічного здоров’я та сприяє вдосконаленню архітектурно-планувальних рішень у сфері медичної архітектури.