ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ТА ВІЗУАЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ АРХІТЕКТУРНОГО ОБРАЗУ В АРХІТЕКТУРІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ПАЛОМНИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ГОТТФРІДА БЕМА У НЕВІГЕСІ)

Анотація

Сакральна архітектура другої половини ХХ століття зазнала суттєвих трансформацій, пов’язаних із переосмисленням ролі храму в суспільстві, розвитком нових конструктивних технологій та зміною літургійних практик. У цей період архітектори активно шукали нові художньо-просторові форми, здатні передати духовний зміст сакральної будівлі мовою сучасної архітектури. Особливої уваги в цьому контексті заслуговує творчість німецького архітектора Готтфріда Бема, одного з найяскравіших представників модерністської сакральної архітектури, лауреата Прітцкерівської премії. Паломницька церква «Марія, Цариця Миру» в Невігесі є знаковим прикладом архітектури, у якій поєднуються експресивна пластика бетону, символічна образність та інноваційні просторові рішення. Дослідження цієї споруди є актуальним для розуміння тенденцій формування сакрального простору у ХХ столітті, а також для осмислення принципів створення духовної атмосфери в сучасній архітектурі храмів. Метою дослідження є аналіз архітектурно-художніх особливостей паломницької церкви «Марія, Цариця Миру» в Невігесі, запроєктованої німецьким архітектором Готтфрідом Бемом, а також виявлення принципів формування візуального сприйняття архітектурного образу сакрального простору в архітектурі другої половини ХХ століття. У статті розглядається архітектурна композиція храму, особливості його просторової організації, пластичної мови та символічного змісту, що формують унікальний художній образ сакральної споруди. Методологія. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що поєднує історико-архітектурний, композиційно-просторовий та образно-символічний аналіз. Застосовано методи аналізу наукових джерел, порівняння, інтерпретації архітектурних форм і просторових рішень, а також метод типологічного узагальнення. Це дозволило розглянути храм у Невігесі як приклад синтезу модерністських тенденцій, скульптурної пластики бетону та традицій сакральної архітектури. Результати. У результаті дослідження встановлено, що архітектурна концепція Готтфріда Бема базується на створенні динамічної, скульптурно виразної форми, яка формує унікальний сакральний простір. Паломницька церква в Невігесі є прикладом використання експресивної геометрії та монументальних бетонних конструкцій, що створюють відчуття духовного піднесення і водночас формують символічний образ «кам’яного намету» для віруючих. Просторова організація храму спрямована на об’єднання великої кількості паломників та формування спільного релігійного переживання, що відповідає новим літургійним тенденціям після Другого Ватиканського собору. Наукова новизна роботи полягає у комплексному осмисленні архітектурної концепції паломницької церкви в Невігесі як прикладу формування сакрального простору в архітектурі модернізму. У дослідженні розкрито взаємозв’язок між архітектурною формою, символічним змістом та духовною функцією храму, а також показано, як пластичність архітектурних об’ємів і організація внутрішнього простору впливають на формування сакральної атмосфери. Практична значущість. Полягає у можливості використання отриманих результатів у подальших наукових роботах, присвячених історії та теорії сакральної архітектури ХХ–ХХІ століть, а також у навчальному процесі під час підготовки архітекторів і дизайнерів середовища. Виявлені принципи формування духовної атмосфери та організації паломницького простору можуть бути застосовані у сучасному проєктуванні культових споруд, що прагнуть поєднати традиційні духовні цінності з новими архітектурними формами.